Окрім брудно-димної поверхні війни, війна між Києвом та Москвою переростає у відкрите протистояння ідентичностей.
Раптівка у переспіві стрілецької пісні часів першої світової війни «Ой у лузі червона калина», яку масово підхопили і відомі українські та зарубіжні виконавці, і звичайні українці, – лиш яскраве свідчення цього з нашого боку. Як і масовий шовіністичний угар з боку ворога.
Протистояння Києва проти Москви все більше занурюється в історичну пам’ять та історичну тяглість. І виявляється, що це вже було. Що це той же самий ворог, з тими ж самими методами, який тисячу років пер сюди. З одною метою. Щоби знищити українську ідентичність і накинути колоніальний покруч «язика», кривославія, культурно-ментальних цінностей. А вже тоді зробити їх інструментом для реалізації своїх цілей по загарбанню та знищенню інших ідентичностей.
Велика війна між Росією та Україною була неминучою.
Вона триває безперестанку.
Просто війни сучасного типу ведуться інакше.
Вороже військо приходить зачищати вже захоплений світоглядно-інформаційний, економічний, енергетичний простір.
Росія не здатна перемогти Україну у прямому військовому протистоянні. Практично усі військові перемоги Росії вона здобувала чужими руками, переважно руками українців. Тим паче за останні понад 350 років Україна ніколи не мала таких можливостей, території, війська, зарядженої нації, зовнішньої підтримки.
Тому суха статистика наших протистоянь від Орші до Конотопа і визвольного походу Болбочана свідчить, що допоки не буде зради з тилу, українці вправно триматимуть фронт і битимуть ворога.
В Україні простір Свободи зіткнувся з простором Рабства, Правда – з орвелівською брехнею, лицарська звитяга – з ординською жорстокістю.
Війна не приймає нейтральності і «какая разніца».
На полі бою ворог одягнутий в камуфляж «язика», єресі «рускава православія». Це його ідентифікатор.
В цій війні одна ідентичність мусить перемогти іншу.
Вірю, що коли ворог буде вигнаний як мінімум за межі наших кордонів, у тилу не лишиться ані російських блок-постів Моспархату, ані язика Путіна. Бо інакше війна не припиниться.
Також у цій війні важливо, щоби хворобу втрати ідентичності подолали Москвою поневолені народи, яких вона, як гарматне м’ясо, жене в Україну…
Бо там, де ідентичність затерта, ворогу легко гнати манкуртів знищувати Україну…
Юрій Сиротюк
