Очікувано, бій Олександра Усика й Тайсона Ф’юрі, що в ньому український боксер підтвердив своє чемпіонство за всіма найпрестижнішими версіями професійного боксу, має чималий резонанс.
Як на мене, найперше треба тішитися, що на Батьківщину повернуто шаблю Гетьмана Війська Запорозького Івана Мазепи. Надто вже були великі ризики, бо вивозила її до мусульманської країни особа, яка або свідомо, або у своєму невігластві й нині, коли рясно ллється українська кров, зачарована ворожою так званою церквою, що є одним із основних важелів Московії у її війні супроти України. Поєдинок відбувався у ніч на 22 грудня минулого року, а кордон перетнув гетьманський клейнод 6 січня на Київській митниці. Доволі дивно, бо сам Усик повернувся в Україну значно раніше. Зокрема, 31 грудня він мав зустріч із Президентом України. Хто і де, крім нього, понад тиждень володів на чужині шаблею Мазепи? Відомо, що три інших шаблі Гетьмана нині перебувають у москвинських музеях. Відтак, не зайве провести експертизу повернутого експонату, незважаючи на всі запевнення, що шаблю під час турне «охороняли більше, ніж самого Усика».
Нині зброя українського Гетьмана знову доступна для огляду в Чернігівському обласному історичному музеї імені В. Тарновського, який отримає один мільйон гривень за вояж цінного артефакту. Його працівники частину гонорару витратять на створення вітрини для шаблі Мазепи. А ще хочуть створити її іграшковий варіант, яким торгуватимуть для підтримки діяльності установи.
Шила в мішку не втаїш, а шаблю – й поготів. Стало відомо про справжню мету чину Усика із підняттям над головою гетьманської зброї. Українська служба ВВС, посилаючись на свої джерела в так званій українській православній церкві, заявляє про мету змінити ставлення ватажків цієї «церкви» до анафеми щодо Гетьмана. Мовляв, «уже давно готове канонічне обґрунтування зняття анафеми з Івана Мазепи і, ймовірно, станеться це в найближчому майбутньому». Нібито, не проти й «сам» Онуфрій, так званий митрополит цієї так званої церкви й духовний батько Усика.
Але. Яким боком москвинська так звана церква до українського військового, політичного та державного діяча? Чи потрібне нам, українцям, їхнє зняття їхньої ж якоїсь анафеми щодо нашого Гетьмана? Хто такий Онуфрій, аби нас цікавила його позиція щодо Мазепи? Зрештою, добре відомо, ким є цей пройдисвіт у рясі, який нині всіляко маскує своє промосквинське єство. Перейматися маємо духовним чадом цього Онуфрія Олександром Усиком, який, через свої боксерські звитяги, є кумиром для багатьох українців. Що вельми небезпечно, бо будь-яке його діяння, чи, вірніше, злодіяння, згубно впливатиме на чисельну аудиторію фанатів.
Якщо Олександр Усик вважає себе українцем, то з якого дива переймається якоюсь анафемою чужинської ворожої так званої церкви щодо українського Гетьмана? Якщо Усик українець, то як може ухилятися від запитання щодо Криму? Як може фанатично бути відданим москвинському гебісту в рясі Онуфрію? Як може називати співвітчизників, які прагнуть вирвати свою святиню із пазурів одвічного ворога, радикалами і заявляти, що перешкоджатиме поверненню Лаври, на території якої українці планують встановити пам’ятник Іванові Мазепі?.. Не зайве нагадати, що жодного із цих своїх просторікувань Олександр Усик не спростував. Ба більше, додалися нові його ганебні заяви й дії. Як то привітання 7 січня українців із Різдвом.
В Україні, як в демократичній державі із свободою віросповідання, не заборонено святкувати народження Христа й за старим стилем. Втім, добре відомо, що за старим календарем святкує так звана українська православна церква, себто московська так звана церква, яка ще й нині злодіє в Україні. Отже, Усик святкував із своїм батюшкою Онуфрієм, їхнім головним попом-наставником Кірілом і найкривавішим терористом планети Путіним. Саме в ніч на 7 січня так званий патріарх Кіріл, знаний також як агент КГБ-ФСБ «Міхайлов», освятив натільні хрестики та ікони, які йому приніс головний кремлівський ірод. Також нелюд забажав, аби на ланцюжках до цих хрестиків вигравірували його так звані ініціали. Все це він велів «передати в подарунок усім нашим командувачам, які виконують особливо важкі завдання в зоні спеціальної військової операції щодо захисту вітчизни». Очевидно, Усик свідомий, що «особливо важкі завдання» всі ці кацапські виродки чинять в Україні, супроти українського народу. Як йому святкується разом із кривавими нелюдами?
Вельми дивно, що нині в заслугу боксеру, що її ледве не однаково важать із перемогою в Ер-Ріяді, ставлять його спонсорство понад двадцятьом військовим ЗСУ, яким він оплатив переліт до Саудівської Аравії, перебування там і квитки у найперших рядах поєдинку із Ф’юрі. Також, після бою, бійці мали нагоду поспілкуватися з боксером, зробити світлини.
Одразу й не збагнеш, коли Олександр Усик щирий у своїх вчинках і заявах. Адже запрошені ним герої боронять нині Батьківщину від нелюда і його чисельної терористичної орди, від сатани в рясі Кіріла, що остаточно зняв маску і відверто благословляє геноцид українського народу, від того ж Онуфрія, що дозволив собі не встати, коли у Верховній Раді вшановували Пам’ять їхніх побратимів. Воюють вони, зокрема, й за український Крим, а не «божий», за українську Києво-Печерську Лавру, за український народ, а не «радикалів». Що спільного в Усика з ними?
Відомо, що з-поміж українських бійців у Саудівській Аравії був і військовий капелан Православної церкви України Володимир Рідний, знаний активіст за очищення України і його рідної Черкащини від московської так званої церкви і її гебні в рясах. Зокрема, Володимир є свідком і потерпілим у справі так званого митрополита Черкаського і Канівського Феодосія, архієрея Російської православної церкви, громадянина РФ, одного із чисельних поплічників Кіріла-Онуфрія, якому понад півтора роки тому повідомлено було про підозри за фактами заперечення збройної агресії Московії та поширення закликів до міжконфесійної ворожнечі. Маючи домашній арешт, цей тип далі чинив зло, записуючи прокремлівські відео.
Володимир Рідний слушно наголошує: «Усі представники УПЦ МП нині просто притихли, аби в українців не було підстав казати, що вони колаборанти, що вони чекають «русскій мір» і прихід ворожої армії. Те, що злодій мовчить – не означає, що він перестав бути злодієм». Либонь, не знає про «притихлого» духовного батька Усика та інших «притихлих» в Україні, бо пристав на запрошення боксера, бо заявив в Ер-Ріяді, що «Олександр Усик – це не просто чемпіон, це людина з глибокими життєвими цінностями. Він покладається на Бога, цінує свою родину і навіть перемогу присвятив мамі та всім матерям України, які чекають своїх синів із фронту. Для мене це найкращий приклад справжнього українці й чоловіка». Ось такої! Якесь дивне «послушаніє»… Чи плата за поїздку? Цікаво, за яким критерієм Усик відбирав військовослужбовців? І хто саме ті інші, які безпосередньо вболівали за нього.
Небезпечна тенденція, коли люди, які захищають Батьківщину і є безперечними авторитетами для суспільства, несвідомо чи під стороннім впливом, вдаються до словоблуддя, просторікувань про «людину з глибокими життєвими цінностями», яка не рік і не два московить Україну.
Один обурений «глорифікацією Бандери». Натомість, цей Геннадій Друзенко опустився до пропозиції як чолового представника нації пройдисвіта Ковпака, обідрані партизани якого, під час рейду в Карпати, грабували мою Підгаєччину, відбираючи в людей останні харчі. Для іншого справжнім прикладом українця є духовне чадо московської так званої церкви, яка благословляє кровопролиття в Україні.
Хто наступний? Що і кого пропонуватиме?
Григорій Жибак
