Верховна Рада на Банковій: ще один крок до самознищення?

Переміщення провладних депутатів із залу Верховної Ради (ВР) на вулиці Грушевського до будівлі парламентських комітетів на вулиці Банковій викликало зрозуміле обурення опозиціонерів і критику експертного товариства. Так, відповідне рішення не було прийнято в стінах парламенту, як того вимагає регламент, а натомість легалізовано заднім числом невідомою кількістю депутатів, які засідали на Банковій. Це, в свою чергу, стало не лише очевидним порушенням законодавства, а й подальшим кроком у напрямі руйнування парламентаризму.

Поза тим, у депутатів більшості були цілком прозаїчні мотиви, які дозволили їм знехтувати вищенаведеними міркування. Цілком очевидно, що засідання на Банковій стало результатом неможливості припинити блокування ВР з боку опозиції, яка таким чином протестувала проти небажання депутатів від ПР голосувати за призначення місцевих виборів у Києві. Відповідно, «виїзне» засідання стало оригінальним способом провладних депутатів відновити процес прийняття необхідних їм законів в обхід будь-яким зауваженням опозиції. Цінність такої законодавчої роботи стала зрозумілою, зокрема, з огляду на прийняті 4 квітня зміни до антикорупційного законодавства, які спростили проведення непрозорих і неконкурентних тендерів.

Не менш важливою перевагою закритого засідання стала й можливість ухвалювати закони без будь-якого спротиву опозиції та контролю журналістів. Неможливість ПР збирати в сесійному залі ВР таку кількість депутатів, яка б гарантували їм більшість (навіть разом із КПУ і позафракційними), була очевидною протягом усього часу роботи нового парламенту. Тому засідання на Банковій стало для правлячої партії чудовою нагодою уникнути контролю за кількістю присутніх у залі депутатів і голосувати тими, хто є. А зважаючи на недопуск журналістів і обмежену пряму трансляцію засідання, довіряти словам голови ВР Володимира Рибака про 244 присутніх депутатів досить важко. Цілком імовірно, що за відсутності будь-якого зовнішнього контролю на «виїзне» засідання зібрали куди менше народних обранців.

Зрештою, збори депутатів більшості було використано і як елемент атаки на опозиційні фракції. Її ключовим елементом став вихід із фракції «Батьківщини» чотирьох депутатів, двоє з яких навіть завітали на Банкову, аби пояснити своє рішення. Довгостроковим завданням наступу на цю опозиційну фракцію, який з усією очевидністю розгортається протягом останнього часу, вочевидь, є її розвал і повна дискредитація її лідера Арсенія Яценюка. При цьому останній змушений взяти велику частку відповідальності за ці події на себе, передусім унаслідок власної невибагливості під час складання виборчого списку партії.

Події 4 квітня чітко засвідчили, що неможливість ухвалювати закони в сесійній залі змушує правлячу більшість шукати різні способи виходу з цієї ситуації. Найбільш імовірними наразі є два варіанти подальшого розвитку подій. У межах першого представники ПР намагатимуться якомого більше розширити склад лояльних до себе депутатів за рахунок нинішніх опозиціонерів, аби мати змогу голосувати за закони, маючи фізичну більшість у залі. В такому випадку під пряму загрозу особових втрат потрапить не лише «Батьківщина», а й «УДАР». Утім, резерв для поповнення лав парламентської більшості не безкінечний, а опозиційні депутати нового скликання поки демонструють більшу стійкість до тиску представників влади, ніж їхні попередники. Тому кінцевий успіх цього плану знаходиться під питанням.

Інший варіант, вочевидь, є легшим для втілення в життя. Мова йде про дострокове припинення повноважень ВР, яке можна реалізувати шляхом проведення національного референдуму з цього питання. Про ймовірність такого кроку вже говорив керівник фракції ПР Олександр Єфремов, і цілком вірогідно, що в команді Президента Віктора Януковича його розглядають як запасний варіант. Більше того, засідання 4 квітня може збільшити підтримку такого кроку в очах населення, негативне ставлення якого до роботи народних депутатів уже й так досягло критичної точки. Іншим елементом цієї стратегії може стати винесення на референдум питань про зміну виборчої системи на мажоритарну та запровадження другої палати парламенту, що в комплексі може гарантувати повністю лояльний до президента законодавчий орган. Зворотною стороною медалі є важко передбачувані наслідки такого сценарію: за нинішнього рівня невдоволення громадян курсом розвитку країни проведення референдуму з настільки важливих питань може розхитати всю політичну систему та навіть спровокувати загострення суспільного протистояння.