Олег Медуниця,
Даниїл Козачок
Росія, втрачаючи власний мобілізаційний ресурс, дедалі активніше вдається до використання іноземців для ведення війни проти України. Поки російські пропагандисти розповідають про «самовідданих добровольців», справжня картина значно похмуріша.
Журналісти встановили, що через вербувальний центр у москві на вулиці Яблочкова за рік пройшли понад 1500 осіб із 48 країн. Основний потік складають громадяни країн Південної і Східної Азії – понад 770 осіб. Другою за чисельністю групою є вихідці з країн колишнього СРСР – понад 520 осіб, серед яких домінують громадяни Таджикистану, Узбекистану, Білорусі, Киргизстану та Казахстану. Значну кількість становлять також уродженці африканських країн – 72 особи.
Процедура вербування проста й цинічна. Через місцеві агенції працевлаштування людям пропонують роботу в росії з «підвищеною зарплатнею», не уточнюючи реальних умов. Після прильоту їх одразу відправляють до так званого «пункту добору» у москві, де видають банківські картки, беруть біометричні дані й підписують контракт на службу в армії або в приватних військових структурах підконтрольних кремлю. Вже наступного дня новобранців перекидають до тренувального табору «Авангард», а згодом – на передову.
«Ти приїжджаєш шукати кращого життя, а тебе ставлять у стрій і відправляють на війну. Якщо відмовляєшся – погрожують депортацією або в’язницею», – розповідає один із завербованих мігрантів.
Деякі з цих людей розповідали, що їх обманом заманили підписати угоди, іншим погрожували депортацією, якщо вони відмовляться. Іноземцям часто обіцяють зарплати у кілька тисяч доларів, компенсацію родинам у разі смерті, громадянство або «пільги», яких насправді ніхто не гарантує. Більшість цих обіцянок залишаються пустими словами.
Особливо шокує той факт, що за даними журналістів, серед завербованих є навіть громадяни так званих «недружніх» до росії країн Європи, зокрема Великої Британії, Франції, Бельгії, Італії та Австрії. Також через московський центр пройшли як мінімум двоє громадян США. Абсолютним «лідером» серед європейських країн за кількістю завербованих стала сербія, чиї найманці вже давно відомі своєю участю в російській агресії проти України.
Ще одна тривожна тенденція – збільшення кількості вербованих із країн Близького Сходу. Єгипет, Іран, Ірак, Лівія, Сирія, Туреччина та інші країни регіону постачають кремлю живу силу, часто – за безцінь. Більшість цих найманців приїздять у росію у пошуках заробітку, не підозрюючи, що стануть гарматним м’ясом на чужій війні.
Символічною є історія із затриманням у киргизькому Оші двох працівників «Русского дома» – представництва россотрудничества. Наталії Секеріній і Сергію Лапушкіну було висунуто звинувачення у вербуванні найманців для участі у збройному конфлікті за кордоном. І хоч ця справа може здатися поодинокою, насправді вона є частиною ширшої тенденції.
По всьому світу «Русские дома», які формально мають представляти російську культуру – організовувати вечори поезії, гастролі балету, просування «великої російської літератури» – дедалі частіше перетворюються на інструменти м’якої сили та гібридної агресії. Під прикриттям культури ведеться політична робота, збір персональних даних, розповсюдження пропаганди, а як ми бачимо тепер – навіть вербування для війни. «русскій мір» постає не як культурна ініціатива, а як прикриття для експансії, яка нехтує людськими життями.
Це – не окрема випадковість, а елемент системної політики кремля з розбудови глобальної мережі впливу, де замість балерин і акторів з’являються контрактники з автоматами.
На цьому тлі показовою є трансформація таких «центрів культури» з інструменту м’якої дипломатії у логістичні вузли гібридної війни. Це – «русскій мір» у всій його справжній красі: з пушкіним, який веде до «Авангарду» .
Згідно з міжнародним правом, вербування найманців є серйозним злочином. Женевська конвенція чітко визначає статус найманців і забороняє їх залучення до збройних конфліктів. росія цинічно ігнорує ці норми, вдаючись до практик, які мають ознаки воєнних злочинів і порушення основоположних принципів прав людини.
Фактично кремль сьогодні намагається воювати чужими руками – обманом, бідністю та відчаєм перетворюючи людей з усього світу на «гарматне м’ ясо» для своїх загарбницьких планів. Це ще одне свідчення моральної деградації російського режиму, який не лише нищить власний народ, а й затягує у свою війну мешканців десятків інших країн, перетворюючи їх на жертв імперських амбіцій.
