Велика стратегічна помилка

Ігор Лосєв

Американські президенти чомусь панічно боятися розпаду росії. Дивно, чи не так? Це при тому, що в росії мріють про загибель Америки і аж ніяк цього не приховують в численних телеефірах. Американці дуже боятися, що у випадку поразки в той таки війні проти України, росія стане союзницею Китаю. Американські політики спізнилися: росія вже тепер є чимось на кшталт протекторату Китаю…

РФ не любить Китай, але значно менше між США, бо росія має дуже схожий на Китай тоталітарний режим. Там таке ще неприйняття західної демократії, таке ж протиставлення себе західній цивілізації. Сьогодні ми ще раз переконуємось в тому (шкода, що наші західні сусіди ніяк не можуть це збагнути), що росія є азійською державою. Про це свідчить той факт, що всі спроби збудувати в росії європейську демократію закінчувались крахом. Саме тому Китай ближче росіянам за Європу, не кажучи вже про США.

Америка багато разів рятувала росію. Наприкінці ХІХ століття від голоду: є картина художника Айвазовського на якій зображено росіян, котрі на возах везуть американське продовольство і махають американськими прапорцями. Після громадянської війни 1918-1922 р. р., коли існувала американська благодійна організація «АРА», котра врятувала мільйони людей в червоній росії від смерті від голоду.

В період Другої світової війни (ленд-ліз), зброя і продовольство, коли СРСР отримав від США і Британської імперії стільки продуктів харчування, що за свідченням російського історика академіка Пивоварова можна було годувати 18 млн солдатів і офіцерів протягом кількох років.

За Горбачова – знамениті «ніжки Буша», як називали безкоштовну допомогу курячим м’ясом у період правління президента США Джорджа Буша старшого.

І що більше Америка рятувала росію, то більше її там ненавиділи. Нині росію намагається рятувати від остаточного провалу в Україні президент США Дональд Трамп, який фактично став потужним союзником путіна. Для росії Китай як старший брат не є чимось новим. Коли Московія стала частиною Золотої Орди, монголи тримали під своїм контролем також Китай, де вони запозичили всю свою технологію владарювання і прийняли її на московські землі. Це справило великий вплив і на всю московську державність. Мав рацію німецький бородань Карл, коли у творі (він ніколи не перекладався російською мовою і не видавали в СРСР) «Викриття дипломатичної історії ХVIII століття» написав: «Не у суворій славі норманської доби, а в кривавому болоті татарського рабства є витоки росії».

Вже у 70-ті роки ХХ ст. радянський критик Вадим Кожинов написав: «Ну які ми, до біса, нащадки Київської Русі. Ми нащадки великої імперії Чингізидів!» Для таких тверджень є всі підстави. Засновник династії московських князів Александр Невський був названим братом ординського хана Сартака і тому Чингізидом. Невський боровся проти європейських держав (Швеції, Данії, німецьких лицарських орденів) але кроку не ступив проти Орди. В 1503 році Орда розвалилася на декілька ханств. Кримське, Казанське, Астраханське, Сибірське, Касимівське і Московію. Цікаво, що цар Іван Лютий чимало офіційних документів підписав так: «Іван-хан московський».

США – це головна перешкода (принаймні до президента Трампа) для росії на шляху до світового панування. Якщо, не дай Боже, Україна, позбавлена належної підтримки Заходу, зазнає невдачі, то росія і Китай викинуть США з Європи і з азійсько-тихоокеанського регіону, китайські комуністи розіб’ють китайських націоналістів на острові Тайвань і перейдуть до нестримної експансії в Латинській Америці, не кажучи вже про Філіппіни, Індонезію, Малайзію, Індокитай і т.д. Колись в 70-ті роки ХХ ст. Генрі Кисінджер, державний секретар США, чимало посприяв тому, щоб голодний злиденний Китай перетворився на воєнно-економічну потугу світового масштабу. Тепер США не знають, що робити з тим Китаєм…

Нині Трамп стає батьком російського панування в Європі, розраховуючи, що Москва стане його союзником у боротьбі проти Китаю. росія, навіть шляхом великих поступок, знайде спільну мову з Китаєм в ім’я боротьби проти ненависної Америки.

На жаль, американські лідери можуть це зрозуміти лише тоді, коли вже буде запізно…

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа