Борис Потапенко, Директор Ліги українців Канади
Незважаючи на те, що вотум недовіри в українському парламенті так і не виник, потреба в нових парламентських виборах не зменшилася. Першими про них заговорив Опозиційний блок, а потім тему підхопила партія “Батьківщина”, згодом – “Самопоміч”. Чи не за випадковим збігом, керівники Російської Федерації – усіма руками “за” нові вибори?
На думку прихильників дострокових виборів, уряд переживає кризу, тому що президент і прем’єр не змогли здійснити урядові реформи і викорінити корупцію. Їхній головний аргумент полягає в тому, що корумповані чиновники високих рангів та олігархи досі на свободі.
Чому ж тоді лідери Революції Гідності, які тепер стали членами парламенту, є провідними прихильниками і авторами урядових реформ і законодавства з боротьби з корупцією, виступають проти нових виборів?
Зрештою, здається, немає ніяких розбіжностей між двома сторонами або серед вищих керівників уряду щодо ключових напрямів політики. Вперше з моменту відновлення незалежності в 1991 році, існує одностайність щодо відмови у будь-якій формі союзу з Росією і підтримка вступу до Європейського союзу і Євроатлантичного співтовариства. Всі згодні з необхідністю здійснити економічні та фінансові реформи, включаючи викорінення корупції, як це передбачено, зокрема, у вимогах кредиту МВФ та умовах угоди між Україною і ЄС про асоціацію.
Для тих, хто виступає проти позачергових виборів, збереження національної єдності і стабільності є неодмінною умовою для збереження і захисту національної держави. Простіше кажучи, без суверенної держави, український народ не матиме що реформувати. Вони вказують на те, що протягом двох років Україна веде війну, яка спричинила майже 10 тисяч смертей, ще тисячі поранених, величезну гуманітарну кризу, майже 1,5 мільйона внутрішніх біженців, масові руйнування інфраструктури та економічного виробництва, безпрецедентну економічну кризу… У розпал цих лих, українці обрали нового президента, новий парламент і нових місцевих чиновників. Не можна чекати, що за два роки українське суспільство позбудеться корупції і введе в дію новий соціальний порядок, заснований на верховенстві закону і належному управлінні. Без сумніву, втеча Януковича і його найближчого оточення також не призведе до відставки сотні, якщо не тисячі корумпованих чиновників та інших осіб, в тому числі олігархів. Вони залишилися в Україні. Але чи вживаються заходи, щоб запобігти їхнім діям як п’ятої колони Росії у гібридній війні проти України?
У період війни і економічної дислокації, для України важливо зберегти стабільність, одночасно трансформуючи уряд і саме суспільство. Бо корупція – не менша загроза, ніж війна. Усунення корупції – не менш важливе завдання, ніж витіснення російських військ з Донбасу і Криму. Проте, арешт тисячі корумпованих міністерських чиновників на місцевому рівні може лише підірвати стабільність. Крім того, багато хто з чиновників-корупціонерів “з білими комірцями” вжили багато заходів, щоб захистити себе від будь-якого обвинувачення чи осуду. Навіть в разі арешту, судовий процес з мандатом за європейськими стандартами буде надзвичайно дорогим для уряду і затягнеться на місяці, а то й роки без будь-яких гарантій засудження.
Таким чином, підхід полягає в ліквідації корупції в її джерелі і/або зміні існуючої корупційної системи на абсолютно нову і прозору, тобто викорінення корупції як явища, а не шляхом арешту і судового переслідування. Проте, розслідування, арешт і засудження корумпованих чиновників є невід’ємною частиною антикорупційної тріади – реформування, витіснення і судового переслідування.
Та є й реальні, значимі успіхи в боротьбі з корупцією. Її ліквідували в області енергетики. Газ і нафта були найбільш корумпованими секторами економіки і найбільш прибутковим джерелом незаконних доходів, які використовувалися для розширення впливу в уряді і економіці з боку корумпованих чиновників і олігархів. Сьогодні Україна відмовилася від російського газу і є практично самодостатньою в енергетичних поставках. Імпорт з Європи відбувається через повністю прозору систему. Україна також використовує менше енергії завдяки урядовим реформам в галузі постачання, ціноутворення і збереження програм.
Уряд робить процес закупівель повністю прозорим, всі тендери, контракти і закупівлі доступні в онлайн-режимі. Навіть в секторі охорони здоров’я, що ще чекає на реформи, досягнуто певного прогресу. Закупівля лікарських засобів була вкрай корумпованою, а зараз – проводиться відповідно до міжнародних стандартів.
Аналогічним чином, активи всіх державних службовців і членів їх сімей будуть доступні до перегляду онлайн, що дозволить швидко порівняти їх спосіб життя із заявленим доходом.
Міністерство освіти започаткувало нову кампанію з боротьби з корупцією, в тому числі – розслідувань і арештів ректорів вишів.
Ще однією важливою зміною є системна децентралізація влади, передача повноважень державних послуг на місцевому рівні, особливо бюджетних.
Корупція також “атакується” на вуличному рівні через реформу поліції. Будь-яка людина, навіть віддалено знайома з поточними подіями в Україні, чула про успіхи, досягнуті в цій галузі. Сьогодні практично немає корупції і хабарів за участю “стражів правопорядку” і громадян. Цей успіх завдячує повній заміні системи: включаючи набір і навчання нових співробітників поліції і їх начальників, встановлення стандартів і процедур, що забезпечують підзвітність і, одночасно, незалежність від корупційних впливів.
Втілюється і боротьба з корупцією за допомогою звинувачення, розслідування і засудження. Ефективним рішенням є створення нової установи: на сьогодні є 120 нових слідчих і кваліфікованих робітників, а також нові прокурори. Але створення нової установи потребує часу і зусиль. Система правосуддя теж переживає зміни: слідчі надали свої перші справи щодо корумпованих суддів, і найближчим часом вони будуть розглянуті.
Ці приклади – лише вершина айсбергу реформування урядових установ. Це – процес трансформації самого суспільства, оскільки зачіпає всі аспекти повсякденного життя. Питання в тому, чи готові звичайні люди не пропонувати хабарі?
Останній рік – це прогрес у боротьба з корупцією, нечуваний за всі 24 роки незалежності. Україна є однією з небагатьох країн у світі з реальною збалансованістю бюджету. Економічний спад досяг нижньої межі. Зважаючи на світову економічну кризу – передусім, сировинну та металургійну, Україна показуватиме реальний ріст економіки навіть при непомірних витратах через війну з Росією.
Крім того, не можна заперечувати, що реформи відбуваються нерівномірно. Проблему корупції в багатьох урядових установах ще належить вирішити. Україна – це величезна країна з територією розміром з Францію і населенням понад 40 мільйонів людей. Усе це потребує часу.
Позачергові вибори зараз зупинять процес реформ, принаймні на рік. Це дозволить популістам і демагогам кричати про зраду та розчарування людей. Олігархи – власники основних засобів масової інформації, особливо телевізійних мереж, прагнуть розділити націю і скеровувати громадську думку у русло песимізму.
Український народ переживає величезні труднощі в надії на краще майбутнє для себе і своїх дітей. Лідери України та Євро-атлантичного співтовариства не мають права його підвести. США, Канада і ЄС повинні продовжувати публічно і конфіденційно тиснути на президента і прем’єр-міністра щодо впровадження реформ. Крім того, вони повинні збільшити свою підтримку і працювати з реформаторами в парламенті, які також відповідальні за прогрес, який маємо на сьогодні. З виходом з правлячої коаліції партій “Батьківщина” та “Самопоміч”, у парламенті формується нова більшість, що, швидше за все, призведе до заміни близько 40% Кабміну.
Український народ повинен зрозуміти, що Захід бачить не тільки проблеми, а й високо оцінює успіхи.
Продовження дипломатичної підтримки, включаючи санкції щодо Росії і посилення підтримки військових України має стати пріоритетом для союзників України. Також має збільшитися і цільова фінансова та технічна допомоги для урядових реформ, аби усунути корупцію, що не менш важливо.
Зрештою, немає ніякої альтернативи тим політикам, які вимагають жертв і зобов’язань з боку українського народу, їхнього уряду і політичних та бізнес-еліт, євроатлантичної спільноти і їх політичних і економічних інститутів. Рішучість, яка посіла провідне місце під час Революції Гідності – це правильний шлях для України. Залишатися вірними Угоді про асоціацію України з Європейським Союзом і Будапештському меморандуму про гарантії безпеки – проблема для Заходу.
Борис Потапенко
Переклад – Марія Дубініна
Ця стаття заснована на спостереженнях за учасником візиту в Північну Америку Андрієм Парубієм у лютому 2016 року, першим віце-спікером Верховної Ради України.
Андрій Парубій відвідав з офіційним робочим візитом Торонто, Оттаву та Вашингтон, округ Колумбія, в лютому 2016 року. Його візит в Канаду був організований Лігою українських канадців під егідою Фонду BCU і проведений в співпраці з Конгресом Українців Канади. Його візит до Вашингтона, округ Колумбія, організував Український комітет Америки у співпраці з Центром американо-українських відносин і Українським конгресовим комітетом Америки, IL дивізії.
