Нещодавно Центр Разумкова оприлюднив аналітичне дослідження «Україна 2015-2016. Випробування реформами», в якому наведено аналіз розвитку країни за попередній рік та експертний прогноз на 2016 р. В дослідженні наводиться огляд та дається оцінка щодо основних процесів у внутрішній, зовнішній політиці України, оцінка економічного розвитку, розвитку соціально-гуманітарної сфери. Також наводяться результати досліджень громадської думки із найбільш актуальних для країни і народу питань.
Почнемо наш огляд саме з них.
Думка громадськості: ідемо в ЄС і НАТО
На першому місці за актуальністю для наших громадян, як і в 2014 році, залишається проблема війни (24,2%), потім ідуть вибори до органів місцевого самоврядування (13%) і запровадження безвізового режиму (6%). Інші події практично залишилися поза увагою громадськості, в тому числі це стосується і реформи правоохоронних органів (появу нової поліції назвали подією року лише 2% опитаних). Натомість майже 20% взагалі не змогли дати чіткої відповіді щодо найбільш значущої політичної події 2015 року. Якщо брати загалом, то у фокусі уваги суспільства, як і 2 роки тому, перебувають негативні за забарвленням події та різного роду скандали.
Щодо оцінки реформ, які проводила українська влада, то вони теж отримали переважно негативний відгук. По жодному з пунктів оцінка реформ не перевищила 5-и бальну позначку 10-и бальної шкали. А найбільш успішно, на думку громадян, відбувалася популяризація України в світі, реформа системи національної безпеки та оборони та реформа поліції.
Також абсолютна більшість громадян зазначила, що реформи або ніяк не вплинули, або негативно вплинули на їх особисте становище.
Серед українських політиків та владних інституцій, які найбільш впливають на проведення реформ, респонденти Центру Розумкова назвали Президента Петра Порошенка, Прем’єра Арсенія Яценюка, Кабінет Міністрів та Верховну Раду. При цьому, український парламент назвали також інституцією, яка найбільше перешкоджає реформам. Серед закордонних політиків, що користуються найбільшими симпатіями українців, до трійки лідерів входять президент Білорусі Алєксандр Лукашенка, канцлер ФРН Ангела Меркель і президент США Барак Обама. Президент Росії Владімір Путін – як і 2 роки тому – безперечний аутсайдер.
У зовнішньополітичній царині більшість підтримує курс країни на вступ в ЄС і НАТО. За вступ до Євросоюзу висловилися майже 56% респондентів (тоді як за інтеграцію до Митного союзу – лише 17%), вступ до НАТО підтримують 45,5%, а позаблоковий статус – 22,5%. Якби днями відбувався референдум за вступ України до НАТО, то голосувати прийшли б 63,5% опитаних, з яких ЗА проголосували б 74,5%.
Запровадження ж безвізового режиму вважають дуже важливою чи загалом важливою подією більше 56% опитаних. В цей же час люди вважають, що допомога світової спільноти у війні з Росією є недостатньою (53%). Так само, українці не вірять, що в найближчі роки вдасться подолати кризові явища в країні, втім, понад 42% респондентів переконані, що це вдасться зробити у більш віддаленій перспективи.
2016 рік: виконати завдання за 2015-й і продовжувати опір російським окупантам
В прогнозах на 2016 рік експерти Центру спираються на ті тенденції, що домінували минулого року. Так, у ситуації фактичного збройного конфлікту з Росією в українській політиці буде спостерігатися активність деструктивних проросійських сил, а на Донбасі замість миру буде тривати дестабілізація, військові акції, інспіровані Кремлем.
В цей же час Україна буде здійснювати кроки, спрямовані на тісну співпрацю із НАТО задля зміцнення Збройних Сил, Національної гвардії та правоохоронних органів. Наша держава буде незмінно шукати підтримки у Заходу в сфері якщо не вирішення, то локалізації конфлікту на Донбасі. Підтримка України з боку Заходу не в останню чергу буде залежати від вдалого здійснення антикорупційних реформ, а також від виборів нового президента Америки, і від здатності ЄС і США протистояти соціально-економічними викликами, незалежно від того, чи стоїть за ними Росія та ІДІЛ. Проблема тероризму також буде перебувати на порядку денному світової політики, і від того, наскільки західні держави будуть сконсолідованими і послідовними в цьому питанні, залежить і доля України. Особливо, враховуючи, що РФ і далі буде розігрувати «терористичну карту» і продовжувати гібридну війну.
Втім, в аналітиці Центру зазначається, що діючий пакет санкцій по відношенню до Російської Федерації збережеться принаймні до кінця 2016 року, а сама Росія все більше відчуватиме болючі економічні наслідки санкцій з боку Заходу.
У внутрішньо-політичній сфері, окрім боротьби з корупцією, ключовою темою буде вирішення економічних проблем та покращення рівня життя українців. Від цього залежить стабільність політична, адже високою є ймовірність соціальних заворушень, не завжди, до речі, інспірованих Москвою. Напруження у відносинах між ключовими політиками збережеться, але, на думку, експертів, президентській команді вдасться зберегти свій нинішній вплив на політичне життя країни. При цьому в поточному році буде спостерігатися й посилення позицій нових політичних гравців, як от голови Одеської ОДА Міхеіла Саакашвілі.
В економіці в цілому прогнози оптимістично стримані. Так, прогнозується зростання ВВП в межах 2%, а притік інвестицій – 15-17%. В цей же час збережеться високий рівень інфляції (14-16%), а політичні перипетії (як зовнішні, так і внутрішні) й надалі будуть прямо впливати на економічну ситуацію. Тому постає питання необхідності дерегуляції економіки та децентралізації влади, реформування податкової сфери та захист інвесторів.
В гуманітарній же сфері найбільш слабкою ланкою залишається державна інформаційна політика. Запровадження іномовлення, прийняття законів про суспільне теле- та радіомовлення та про роздержавлення ЗМІ є недостатніми кроками, в тому числі для ефективного опору російській інформаційній агресії. Міністерство інформаційної політики в цілому не змогло впоратися з усіма наявними проблемами в цій сфері, тому це питання перенеслося на поточний рік.
Крім того, експерти зазначають, що державній гуманітарній політиці необхідно закласти підвалини суспільного діалогу та порозуміння, особливо це стосується питань євроінтеграції, децентралізації, міжрегіонального порозуміння, та виробити ефективну Стратегію культурної політики (поки що це питання є невирішеним і досить дискусійним).
Сергій Пархоменко, УІС
