Ігор Лосєв
Нещодавно президент Зеленський виступив із заявою про те, що Україна не може воєнним шляхом визволяти Крим і Донбас, бо це, мовляв, буде коштувати багатьох жертв. Ця заява означає узаконення російського панування над цими українськими територіями і над тими частинами українського народу, що там живуть. Зеленський розповів, роблячи ту одіозну заяву, ще декілька казок для ідіотів, зокрема, про те, що ми будемо повертати ці землі шляхом дипломатичних переговорів.
Те, що забрано мечем, тільки мечем можна повернути. Нехай Зеленський згадає, як Фінляндія вже 80 років не може повернути те, що СССР захопив у неї у 1940 році.
Або Японія, що також не може повернути кілька островів, що в неї забрав російський ведмідь в 1945 році…
Кілька днів тому побачив, як Роман Цимбалюк і Андрій Піонтковський розмірковували про те, як примиритися в Путіним, віддавши йому деякі українські території. Піонтковському Україна не болить, він росіянин і громадянин РФ. А українцю Цимбалюку має бути соромно. Такі акції в історії України вже були. Згадаймо, як Симон Петлюра заради польської допомоги в обороні Великої України віддав полякам Галичину (а вони ще й Волинь прихопили). І чим усе закінчилося?
Після Ризької мирної угоди допомога Україні припинилася, українські вояки опинилися в Польщі в таборах інтернованих, а Галичина і Волинь були втрачені. Поляки усвідомлювали, що вони зробили, недарма ж Юзеф Пілсудський, звертаючись до українських вояків, казав: «Пробачте мені». Він знав, за що вибачається…
Зеленський пропонує забезпечити мир для однієї частини української нації за рахунок зради другої, котру на якийсь час віддадуть на поталу жорстоким російським окупантам. Мільйони українців вважатимуть, що їх зрадили.
Я прочитав, як в Інтернеті в коментарях людина під ніком Іван написала:
«Виходить, нас, українців Донбасу, вже зрадили двічі… вперше, здавши абсолютно без опору, коли ЗСУ покинули порожні Луганськ і Донецьк у 2014 році, тепер сьогодні і вже без ніякої надії на деокупацію. Дякую тобі, Україно…»
Будучи кримським українцем, я пам’ятаю, як у 2014 році боягузливі київські вожді здавали Крим і Севастополь без жодного опору з боку майже 20 тисячного угрупування наших військ на півострові.
Депутат Верховної Ради, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз сказав: «Якби тоді бодай один український батальйон почав стріляти по російському ворогу, поруч із ним стали б тисячі кримськотатарських добровольців».
Потім нам почали розповідати, що армії у нас не було, не було можливостей і засобів. Ні, у нас не було елементарно відважних і сміливих людей при владі. Кілька місяців тому генерал Радецький (котрий певний час був міністром оборони України) сказав, що наша країна тоді, в лютому 2014 року, мала сили, щоб дати відсіч агресору…
Якщо дати москалям бодай ще 2-3 роки хазяйнувати на наших землях, то там розпеченим залізом буде випалено все українське, мільйони людей будуть репресовані, депортовані за межі України, на їхнє місце завезуть москалів. Те, що пропонує Зеленський, є капітуляцією, є державною зрадою, себто злочином.
Цього не можна допустити.
