День Незалежності вже другий рік поспіль зустрічаємо на передовій на споконвік і навіки українському Донбасі.
Як «подарунок» – уламок, що неприємно продзижчавши поряд, боляче пошматував частину нашого бойового товариша, заокеанського гранатомета «Марка-19».
Все навколо посічене цими «подарунками» – уламками.
Природа, дерева, тіла і душі.
Така ціна Незалежності.
Дорожча всього золота в світі і навіть життя
Дуже багато за неї заплачено і ще платимо.
Тому не хочеться нині банальностей.
Лиш декілька думок про Незалежність
Їй насправді не 32.
24 серпня 1991 року відбулося відновлення, а не просто проголошення незалежності.
Нашій державності набагато більше.
Вона з тисячолітнім корінням, славою та героїчним минулим і, без сумнівів, великим майбутнім.
Тому памʼятаймо про тяглість боротьби.
Її причинно-наслідкові звʼязки.
Історичні цілі.
Попередників, що впали, але не здалися.
Друге, і головне.
Незалежність – це не лише «від когось чи чогось» (у даному випадку ворожого колоніалізму), а передусім «для чого».
Це усвідомлення бажання жити разом в одному домі (прагнення державності) і за «своєю правдою» (прагнення субʼєктності), крізь століття колективне відчуття історичної єдності (ідентичність).
Це не лише негативне означення через частку «не» (відмова коритися іншим) це передусім Свобода і спільна Місія і Візія.
На війні спостерігаємо дивні речі, як Провидіння через екзистенційний виклик і межове випробування лікує важко хвору наслідками столітнього колоніалізму націю.
Покозачує Українців.
Народжується Велика Україна.
Пасіонарна, місійна, активна.
І третє. Неприємне, але очевидне.
Неодноразово писав, що це війна нації проти імперії.
Нація – це кровно-духовна спільнота.
І зараз йде національний плебісцит крові.
Кожен перевизначається, чи належить до української нації, є її частиною, чи він сам по собі «скрайньохатній» (у нікчемному розумінні, тобто не той хто першим ворога стрічає, а той, хто першим тікає).
Йде болючий розлам, який лише посилюватиметься.
Між «козаками» і «жителями країни», що не доросли навіть до громадянства.
Йде жорсткий природній відбір.
І в Україні майбутнього свинопаси не матимуть права керувати козаками.
Тому будьте Козаками, цінуйте Незалежність, бийтеся за Свободу!
П.С. Пишу і думаю, чи не забагато філософствую на війні. Напевно ні, бо війна і філософія – сестри.
Це всього лиш вправляння у смерті…
Юрій Сиротюк
