Головне з трускавецького брифінгу Зеленського, що відбувся після галасливого збіговиська «Слуг народу».
Ось пряма мова президента:
«Я нічого не вирішував про другий термін. Я говорив, що вважаю, що ми виконали 30-35% своєї програми, а пів терміну пройшло. Якщо ми не будемо швидко працювати, особливо у Верховній Раді, якщо нам постійно будуть говорити, що це суперечить регламенту, то ми не встигнемо це зробити».
Ну от зараз він просто взяв і сказав, що ціль виправдовує засоби. Що треба плювати на регламент, щоб щось встигнути. Ну, тому і Коболєва списали, фактично наплювавши на міжнародні норми корпоративного права.
І взагалі, щоб іти далі, нам можна буде стріляти ворогів народу не в судовому порядку, а трійками. І трійки вже є. Ну, все, як у далекому 1937 році.
А ще у цій фразі бажання покрасуватися. Мов, ми ж тут зараз швидко працюємо. І не заїкнувся, що швидко – не значить ефективно. Недарма у народі кажуть: «Тихше їдеш – далі будеш».
І це у той час, коли вже сам Арахамія заявив, що фракція проситиме Зеленського йти на другий термін. А з усіх усюд від наближених до Зе! людей заявляють, що питання балотування на другий термін вирішено.
І ще, це напускне і сором’язливе «ну, я не знаю, побачимо» може означати лише одне.
Процедура висування буде обставлена приблизно так:
По-перше, буде щира образа Зеленського на критику. Наприклад, на звинувачення у зраді. Можливо, навіть, це може передувати дочасним виборам. «Найвеличніший лідер сучасності» ображається на посполитих, що його, «щирого патріота», звинувачують у заграваннях з Москвою чи прямою зрадою у «вагнергейті».
Він від образи пише заяву про складання з себе повноважень, але одночасно з цим пафосно заявляє: «Хай нас розсудить народ» – і знову впевнено йде на вибори.
І, тут же, як «у славні радянські часи» – купа громадських організацій, письменників, університетів організовано і «у єдиному пориві» – плачуть і просять «Найвеличнішого лідера сучасності» зжалитись над ними і піти на другий термін.
І це все показується на всіх каналах і розганяється на усіх комунікативних площадках. Усі Гордони зі щемом плачуть. Показово засідання Ради РНБО проходять майже щоденно. «Велике будівництво» ведеться на усі можливі запозичення.
Це короткий сценарій процедури висунення «Найвеличнішого» на другий термін. І може статися, що його таким чином і оберуть вдруге.
І тоді питання перспективи Незалежної України, за яку боролися мільйони її синів і доньок, може знову виявитися під питанням.
А все тому, що у Зе!команди може просто не залишитися вибору. Лише битися за владу до кінця. Бо втрата влади фактично для усіх їх означатиме не просто політичну смерть, а конкретно – втрату свободи.
Бо Зеленський знову підтвердив вже сказане раніше.
Так, він заявив:
«Так, я подзвонив Лукашенку і повідомив його по вагнерівців. Але не шукайте зради там де її немає».
Юриста Зеленського погано вчили. Або скоріше за все – він їздив по КВНах, а йому ставили заліки за успіх. Ну і батько ж викладач.
Так от, це ніяк не може трактуватися інакше, як зрада.
Зрив спецоперації власних спецслужб. Які діяли у співтоваристві із своїми американськими і турецькими колегами.
Подзвонити диктатору, який пов’язаний союзною угодою з Путіним і здати схему – це підстава союзників і пряма державна зрада.
А значить попутники і подільники Зеленського йтимуть до кінця.
Вони будуть шантажувати Зеленського: – «Хто виходить з гри, той сідає».
І тому єдиний вихід – не просто другий термін Зеленського. А цементування влади за прикладом Лукашенка.
Із усіма витікаючими обставинами.
Єдине, про що забувають в Офісі президента, це про традицію повстань. Яка є генетичною.
Віктор Бобиренко
