Недавно відбулася новорічна пресова конференція Президента України. Правда, я там не був але оглянув її повний запис. Позитивне вражіння на мене зробили зокрема поведінка Президента та число представників ЗМІ (понад 200).
Можна сказати, що пресова конференція дала вражіння прозорості, відкритості, щирості. Президент виступав двадцять хвилин, опісля відповідав вільно і навіть з гумором на питання вісімдесят хвилин. Він не сердився і не насміхався навіть коли ставили йому здається (мабуть не вповні я зрозумів питання бо воно було поставлене по російському) доволі примітивні питання, як наприклад чи збирається він помогти хоч би трохи Росії звільненням санкції беручи під увагу тяжкий економічний стан в РФ.
От демократичне прозоре суспільство дуже подібне до пресових конференцій на Заході. Чимало часу Президент присвятив справам зменшення адміністративної бюрократії звільненням чотири тисячі прокурорів (мабуть краще як поголовно було б звільнення найбільш корумпованих), встановлення вимоги електронного декларування державників чиновників, повернення Донбасу, Криму різними дипломатичними шляхами, встановлення національної безпеки, економічного розвитку тощо.
Одначе коли ближче придивитися багато дечого зводилося до розповіді Президентом “байок”. Для прикладу можна навести твердження Президентом широкої світової підтримки України у відношенні до її захисту міжнародною коаліцією, мовляв яка проявилася яскраво при прийнятті України непостійним членом Ради Безпеки Об’єднаних Націй аж 177 голосами. Без сумніву членство України в РБ надає певні можливості, одначе голосування країнами членами Генеральної Асамблеї ОН у жодному випадку не вказало на престиж чи беззастережну підтримку України світовим товариством. До речі у час вибору України було обрано також чотири країни з інших регіонів з таким числом голосів: Сенегал 187, Уругвай 185, Японія 184 і Єгипет 179. Тобто Україна здобула найменше з цієї п’ятірки, що також не вказувало, що Україна найменш важна чи найменш популярна, а вказувало тільки це, що в регіоні де проходила Україна був менший бар’єр бо здається менше голосів і може тому, що з огляду на Росію і її відношення Україна є найбільш контроверсійною, бо напевне найважливішою у геостратегічному відношенню. В жодному випадку 177 країн не зголосилося йти на боротьбу з Росією на захист України. Тобто Президент трохи переборщив.
Напевне найцікавіше питання поставила представниця Громадського телебачення, а саме щодо передачі Президентом свого інтересу у “Рошен” та як виглядає справа його власності 5 каналу. Президент прийняв у випадку “Рошен” Західну тактику. Він поінформував, що цього року переписав свій інтерес в “Рошен” у “сліпий трост”. Слідкувала лекція від Президента про цей сліпий трост, переписаний на руки незалежного іноземного банку, що перепис незворотний на термін його служби, що банк не інформує його про діяльність тросту та що він (Президент) не впливає на діяльність тросту.
На питання чи продав інтерес у 5 каналі президент відповів, що не збирається цього робити.
Треба признати, що часто у Західних демократіях державні службовці користуються таким засобом задоволення населення. У чому полягає сліпота президентського тросту. Трост у жодному відношенню не є сліпим для президента. Президент Порошенко дуже добре знає яка є діяльність “Рошен” і яка політика є корисною для цієї діяльності. Радше трост є сліпим для народу у країні де є вакуум прозорості та відповідного законодавства дослідити діяльність тросту, а Західне законодавство цей трост утаємничить. Для Президента Порошенка це була нагода зробити вражіння, що він немов передав свій маєток і тому не впливає на цей маєток своїм президентським авторитетом. А відповідь президента, щодо його власності одною з ЗМІ є не тільки зухвалою, але підриває загально прийнятий демократичний принцип, що вільна преса повинна служити немов четверта гілка влади, бо у цьому випадку обидві гілки, тобто 5 канал і влада президента в одних руках.
У своїх заключних проголошеннях президент гордився уже діяльністю України у РБОН, хоч правда поки що пройшов тільки один місяць коли Україна зайняла своє місце там. Під кінець конференції пролунали такі слова Президента “Ви не знаєте наскільки ми є активні сьогодні у Раді Безпеки (ОН)”. За цим твердженням криється правда дійсна і накручена. Дійсна полягає у тому, що дійсно журналісти в Україні переважно не знають. Накручена полягає у тому, що за місяць січень 2016 від коли Україна посіла місце у РБОН, відбулися десь п’ятнадцять засідань РБ на такі теми, ситуацій у Малі, в Кот д’Івор, Конго, Західній Африці, Середньому Сході, Судані і Південному Судані, Колумбії, Палестині, Центральні Африканській Республіці, Кіпрі і Сомалі і одна тему захисту цивільного населення у збройних конфліктах. Тільки при обговоренню захисту цивільного населення у збройних конфліктах вдалося представникові України порушити справу російської агресії проти цивільного населення у Волноваха, Маріуполі та Краматорську. Представник України Кислиця підтвердив у своєму виступі, що оскільки ці міста є далеко від конфліктної зони можна підозрювати, що особливо Росія бомбардувала цивільне населення.
І це дуже добре, що представник України це виголосив на форумі РБОН, але вважати цей один виступ “наскільки ми є активні сьогодні у Раді Безпеки” є трішки переборщений.
Зрештою у кожній байці є трішки правди.
31 січня 2016, Нью Йорк Аскольд Лозинський
