1. Все це “забавне перемир’я” з підпільними бойовими діями нишком в кінцевому підсумку може скінчиться вельми несподівано. Причому, дуже екстравагантно для всієї небайдужої громадськості. Що характерно, до такого розвитку подій вельми наполегливо готуються обидві сторони. І хоча минула ніч (з 22 на 23 вересня) пройшла спокійно, розслаблятися явно не варто.
Судячи по-всьому, у вати явно свербить в одному цікавому місці. Підстьобувана “кремлівськими мудрецями” вона взаправду намірилася кудись там “піти походом”. Чи то на Київ відразу ломанутися, чи то в Запоріжжя спробувати поткнутися, чи то обмежитися походом на Крим. Думаю, в найближчий тиждень-другий геніальний задум російських пАлкаводців стосовно подальшого продовження Марлезонського балету стане зрозумілим. Однак повернемося до наших баранів, тобто до нинішніх ватяних намірам в рамках “плану мирного врегулювання на Донбасі”.
2. Отже, приморське напрямок. Вчора, 22 вересня, тут спостерігалося певне пожвавлення. Після урочистого вступу в межі селища Комінтерново російські військовослужбовці, задрапіровані під місцеве ПОПОчленіе, видно, вирішили, що попереду не залишилося українських військ, а стрільба по мирних кварталам Маріуполя входить в програму турпоїздки. На жаль, вони були розчаровані декількома прицільними накриттями українською артою. В наслідок чого, подальше просування за рубіж Гнутове – Талаковка – Ломакіне не відбулися. Довелося обмежитися невеликими мобільними групами (до 10-12 осіб) які оперують або в якості розвідувальних партій або займаються коригуванням артвогню.
Більше того, українські підрозділи прицільним вогнем і короткими контрударами повернули “заблукалих туристів” на вихідні позиції. Після чого розчарована вата поспішила накрити східні околиці Маріуполя з РСЗВ і ствольної артилерії, цілячи в два українських блок-пости і укріплені позиції поряд з ними.
Взагалі ж у діях руссо-терористів на даному напрямку спостерігаємо вельми однозначну систему і підходи. Вата наполегливо намагається розкрити систему оборони українських військ на даній ділянці і одночасно вести рейдові дії невеликими тактичними підрозділами, зберігаючи головні сили кілька відтягнутими від рубежу Комінтерново – Широкино. Такого роду дії зазвичай свідчать про попередній вибір місця (ділянки) нанесення наступного удару.
Торкаючись можливих перспектив напрямку чергового ватного удару в районі Маріуполя, єдине що можна сказати точно – у вати є лише два шляхи:
– Сартана – Старий Крим і далі або на Приазовське, або на Агробазу (обходячи місто по дузі, з півночі і відрізаючи його таким чином від українських військ зосереджених північніше міста)
– Ну або ударом через Орловське на Кальчик, Гранітне вийти до дороги Н20, а потім, діючи вздовж неї, зім’яти весь сектор оборони українських військ в районі Маріуполя, який якраз і спирається на цю трасу.
Інші варіанти, загрожують “пробуксовкою” і як наслідок – розгромом.
3. Район н.п. Новотроїцьке – 22 cентября знову йшли бої і траплялися обстріли. Вата наполегливо намагалася пробитися до Волновахи (ну або на крайній випадок, вивалитися на Тельманове, щоб українські підрозділи, що обороняються на північний схід від нього, поставити в Іловайське положення) і далі на південь, з метою виходу на північні рубежі до Маріуполя у взаємодії з російсько-терористичними військами, які наступають через Широкино від Новоазовська.
Поки що українські війська утримують рубіж Лісове -Бугас – Миколаївка, ведучи протягом останньої доби бої з невеликими мобільними групами вати в районі Ольгінці і південних околиць Новотроїцька. Хоча однозначно стверджувати що селище в руках “ди-рявой молоді” – не можна.
Враховуючи той факт, що “бліцкриг” в районі Маріуполя – не вдався, оперативна напруга вати на даній ділянці просто втрачає сенс. Спроба нанесення в цьому районі удару просто повисає “в порожнечі”. Саме тому, судячи з усього, ватяне командування не вводить на цій ділянці поки великих сил, для “прориву до Маріуполя з півночі”.
Взагалі ж існування Старогнатівского плацдарму українських військ обумовлюється кількома факторами:
-здатністю Українських військ утримати Волноваху, як тиловий центр плацдарму.
– Безумовною стійкістю флангів (по рубежу Лісове – Миколаївка) і в районі Тельманове – Гранітне (по рубежу Новогригорівка – Кам’янка -Новоалексеевка).
– Наявністю в цьому районі достатніх резервів, які можна використовувати на даній ділянці.
Якщо ці умови будуть витримані, то немає ніякого сумніву, що в якихось “оперативних” мізках рано чи пізно виникне ідея використовувати цей плацдарм з далекосяжними цілями.
4. Західний сектор залишається досить небезпечною “перемирною” ділянкою. Українські війська продовжують тут утримувати рубіж Новомихайлівка – Мар’їнка – Красногорівка. Фактично, раніше підрозділи українських військ відійшли з Старомихайлівки, але продовжують утримувати даний рубіж. Одне “заблукане” нещодавно вато-формування спробувало обійти Красногровку з півдня, з метою відтіснити українські війська і з цього селища, але було зустрінуте щільним вогнем і відійшло на вихідну,
Однак, вата тут не обмежується регулярними обстрілами, періодично колоради скоюють нальоти на позиції українських військ невеликими групами, іноді при підтримки бронетехніки та мінометного вогню. Немає ніякого сумніву, що це скоріше рутинні дії в рамках “округлення території Ди-Ри” і відтискання українських військ від Донецька.
5. Авдіївський сектор “перемир’я” як звичайно – вельми напружений. Фактично, активні дії сторін і взаємні обстріли тривають по всій лінії зіткнення Піски – Аеропорт – Крута Балка – Верхньоторецьке – Червоний Партизан.
Після декількох невдалих спроб вибити українські війська з аеропорту і селища Піски, вата приступила до перегрупування своїх штурмових формувань в районі Спартака, перетинання Красноармійського шосе і вулиці Стратонавтів, Пантелеймонівки та Ясинуватої.
Судячи з усього, вата намагається в цьому секторі у що б то не стало відкинути українські підрозділи до Авдіївки або, принаймні ЗА Донецьку кільцеву дорогу.
Взагалі закрадаються підозри, що вся метушня в районі аеропорту була одним великим блефом для непомітного накопичення та зосередження банд в районі Ясинувата – Пантелеймонівка. Є підозри, що вата спробує під прикриттям шуму і стрілянини в районі аеропорту вдарити зі сходу через дорогу Горлівка-Донецьк на Авдіївку (в такому випадку залишення українськими військами руїн Донецького міжнародного аеропорту стане практично автоматичним). Принаймні, в самій Ясинуватій і східніше неї відзначено прибуття окрім “заблудлих” раСеянцев ще якихось абреків з Макіївки, а також стягування різноманітних артилерійських стволів і РСЗВ.
Зрозуміло, що це для вати буде нелегкою справою. Авдіївська група українських військ одна з найпотужніших, які оперують в зоні АТО, але момент вибраний вельми вдало – її сили і засоби зараз вельми розтягнуті …
6. В районі Гольмівської – Лозове українські війська продовжують утримувати південний край Світлодарського водосховища, і тому панічні крики і голосіння про “оточення наших військ в Дебальцеве” є нічим іншим, як панікою.
Безлеровскіе годованці в районі Вуглегірська намагаються цей стан речей змінити, так би мовити “пострілюючи час від часу”, але особливого завзяття в цій справі не проявляють.
У свою чергу, українські війська, що вийшли з району Жданівка -Розовка-Шевченко на рубіж Вуглегірськ – південніше Дебальцеве-Чорнухине, ущільнили бойові порядки військ і зараз цілком можуть утримувати цей район навіть без додаткових сил. Єдиним фактором, що напружує тут, є наявність в районі Вергулівка – Комісарівка, а також південніше в районі Городища деяких тактичних груп “заблудлих” раСеянцев, причому з артою в чималих кількостях і важкою бронетехнікою. Призначення цих орчих орд очевидне – “остаточне рішення Дебальцевського питання” шляхом розтинаючого удару по самому Дебальцевому або північніше його, назустріч “бісівському кодлу” з Горлівки і Єнакієвого.
А взагалі ж, здається мені, що “Дебальцевське питання” в загальній канві “мирного врегулювання на Донбасі” звучить якимось дисонансом. Бо явно контроль цієї території українськими військами жодним чином не передбачався дизайнерами та архітекторами всієї цієї бодяги під назвою “порятунок новоДУроссіі від каральних військ київської хунти”. Чогось там у раСеянскіх штабах не докрутили, ось доводиться докручувати ВЖЕ після того як … перемирились … як під Дебальцевим, так і під Маріуполем.
7. Наш знаменитий “син степів” і “вождь гордих кізяків”, в тому числі осетинської “породи” Леха безМозговой останнім часом після всіх кІзячіх сепаратистських шабашів вирішив більше не потрясати славну країну Лугандонію своїми демаршами і взятися за питання підготовки до майбутніх боїв зі злісними украми з усією серйозністю.
Після виходу до берегів Сіверського Дінця, околиць Попасної і взяття Катеринівки (це найзначніші після втечі з Сєвєродонецька та Лисичанська події на бойовому шляху Льохи, крім, звичайно, регулярних спроб взяти Попасную і що б-то не було утримати Первомайськ), народне ПОПОлченіе Льохи стало посилено нарощувати свою боєздатність (поповнюватися новими “консервами”, боєприпасами, відновлювати пошкоджену бойову техніку і т.д.). Немає жодного сумніву, що в разі продовження “наступу”, сидіти в оперативних тилах новоДУроссіі ця агресивна бібізяна точно не буде. До ворожки не ходити, полізе відбивати взад або Попасную з Артемовськом (у нього до цього напрямку вже давно встановилася щось ніби “особистих рахунків”) або ж з усім старанністю полізе за селище Гірське в сторону “кинутих на сваволю карателів”, в свій час, Лисичанська та Сєвєродонецька. Цілком можливо, якщо “попросять” раСеянскіе друзяки, так само може атакувати з рубежу Калинове – Ганнівка в сторону Світлодарського водосховища, замикаючи злобних укропів в Дебальцевський мішок. Ну це все поки гіпотетично …
Поки ж, Леха посилено лагодить танки і БМП, які залишилися у нього, не перестаючи клянчити у Козіціна усілякий шмельц і взаємодопомогу …
8. В районі Щастя і Станиці Луганської вата продовжує “гратися з сірниками”, тобто регулярно обстрілювати позиції українських військ, якби-то натякаючи, що треба б “трохи ще відсунутися” як від Луганська, так і від Сіверського Дінця (приблизно на рубіж Тепле – Райгородка). У перебігу вчорашнього дня вато-формування кілька разів накривали з мінометів місцеву ТЕС, в надії рознести до чортів електрощитову …
Доводиться тільки дивуватися цьому мазохізму, бо в результаті такого роду безмозких дій без електроенергії залишиться значна кількість ватного ж населення, яке зустрічало Колорадское ПОПОчленіе у вигляді російських найманців і особливо поява у нього 120-мм мінометів, артустановок і РСЗВ, бурхливою радістю і щенячим захопленням. Ну що ж, прийшов час, так би мовити – заплатити за світло …
Загальні тенденції
– Характерною особливістю процесу перегрупування збройних банд новоДУроссіі і раССеянскіх підрозділів став розподіл між ними зон відповідальності, порядку їх розташування і дислокації. Старша вата зайняла всі ключові пункти та об’єкти, транспортні вузли і розв’язки, а також найбільш важливі з оперативної точки зору ділянки “фронту”. У тому числі найбільш зручні для розквартирування об’єкти. Решті ваті надали простір, що залишився, в якості території “для годування”. У такому ж становищі опинилися найбільш боєздатні формування місцевої вати (правда, щедро розбавлені приїжджими кандидатами на місця в рефрижераторах).
– Протягом 22 вересня вата не знижувати темпу і частоти своїх фейрверків. Більше 45-й обстрілів на добу. Правда іноді прилітає відповідь (так, в районі Гранітного українські війська коротким артилерійським нальотом знищили цілу групу терор-снайперів, які до цього вельми щільно вели вогонь по позиціях українських військ).
– Українські війська різко посилили заходи по вдосконаленню прихованого управління військами, маскування і дезінформації противника.
Костянтин Машовець, координатор групи «Інформаційний Спротив»
Переклад УІС
Map by David Batashvili
