Автор: Мілан Лєліч , РБК
Три раунди переговорів між Росією і країнами Заходу, що відбулися минулого тижня, закінчилися без видимих результатів. Обидві сторони цілком і повністю залишилися на попередніх позиціях, багаторазово підтвердивши це журналістам.
Зараз і Москва, і Вашингтон (разом із союзниками) чекають кроків один від одного. Так, Росія вимагає письмової та “постатейної” відповіді від американців та інших країн-членів НАТО на передані їм у грудні проекти угод щодо “гарантій безпеки”. “Ми не будемо чекати безкінечно, а плани замотати цей процес, звичайно ж, існують”, – заявив 14 січня глава МЗС РФ Сергій Лавров.
У свою чергу, в США і НАТО вважають, що всі необхідні відповіді росіянам вони дали ще на самих переговорах. Про те, що ніхто не буде відмовлятися від розширення НАТО на Схід, припиняти співпрацю з Україною, виводити сили Альянсу з країн Східної Європи і задовольняти інші “хотілки” Росії. У США і Європі пропонують натомість обговорити більш предметні і реалістичні ідеї, на зразок взаємного контролю озброєнь і військових навчань в прикордонних регіонах – що в свою чергу, не підходить Москві.
По суті, всі учасники переговорів вважають, що на даний момент м’яч перебуває на боці поля опонентів – в таких умовах, безумовно, складно сподіватися на якийсь діалог. Тим більше, Росія застосовує популярну на будь-яких торгах тактику, намагаючись штучно створити в опонентів дефіцит часу і змусити їх помилятися.
“Ми вже переконалися за вісім років, що коли Росія хоче чогось домогтися, вона це робить шляхом тактики бліцкригу”, – сказала РБК-Україна аналітик Фонду “Демократичні ініціативи” Марія Золкіна.
У приклад вона навела укладення перших і других Мінських угод, у вересні 2014-го і в лютому 2015-го відповідно. Україна тоді була змушена піти на їх підписання під тиском військових поразок під Іловайськом і Дебальцевим і в умовах гострого дефіциту часу.
Крім того, зазначила Золкіна, в США і Європі є чітко прописані процедури прийняття рішень, які в будь-якому випадку займають деякий час. І РФ, де всі стратегічні рішення, навпаки, приймаються одноосібно Путіним, сприймає це як слабкість і намагається нею скористатися.
Ймовірно, Росію може підтискати і сам факт того, що ескалація біля українських кордонів триває вже кілька місяців. Навіть далекій від військової науки людині очевидно, що будь-який наступ має більше шансів на успіх, якщо він відбувається несподівано.
Тоді як зараз дислокація і можливі плани російської армії і військово-політичного керівництва РФ у всьому світі обговорюються вже кілька місяців, а Україна продовжує отримувати необхідне для самооборони озброєння від союзників.
“Росія може втратити ініціативу, тому що якщо війська стоять біля кордону так довго, то це почне сприйматися вже як новий елемент дислокації сил, як нова реальність, а не як загроза”, – сказала виданню Золкіна.
А загроза нової масштабної агресії проти України – поки що головний аргумент Росії на всіх переговорах, і якщо вона перестане впливати на Захід так гостро, як зараз, це може зламати Москві всю її тривалу гру.
