Історію людської цивілізації не можна розглядати лише як прогрес, тобто рух від простого до складного, в напрямі здорового глузду, свободи і справедливості. Важко розглядати різні трагедії і катастрофи, зумовлені самими людьми, як щось ніби корисне для такого прогресу і, тим більше, неминуче. Тобто, попри хороші приклади, маємо, навпаки, велику кількість зовсім поганих людських вчинків.
Класичними прикладами такого своєрідного регресу людства вважаються злочини російського комунізму і німецького нацизму. Фантазми ідеологічних воєн ХХ століття були публічно засуджені, однак здатність людей до злочинів проти людяності, зокрема до вчинення масових вбивств, ніяк не применшується. Новим прикладом цього колективного психозу, чи, радше, колективного отупіння, сьогодні виступає путінська Росія.
У цьому контексті напрошуються наступні висновки:
По-перше, Росія ніколи не була інакшою. Історія російської політичної культури тривала від одного тирана і самодура до іншого. Позитивні постаті, які могли б жити ідеалами публічного служіння, якщо гіпотетично припускати їхню присутність в історії (за Деррідою, в якості слідів, що хоча б могли бути залишеними), були неминуче приречені маргінальність. Оскільки суспільний запит завжди формувався в іншому напрямку.
По-друге, злочинний ідіотизм російського комунізму ніколи не був належно ідентифікований і засуджений як продукт російської політичної традиції і культури. Саме тому він розвинувся у теперішніх макабричних, якихось буденно-фашистських формах. Це означає, що сучасні росіяни не почувають себе носіями певної місії, яким відзначалися представники ворогуючих ідеологій у XX столітті для того, щоб мати мотивацію скидати бомби на школи і лікарні. Навпаки, їм просто байдуже.
Тому що, по-третє, ці «прості люди», слухняні виконавці чужої волі виросли в атмосфері тотальної брехні, фейкової медіа реальності, створеної путінським режимом. Пам’ятаємо, що путінським – це означає просто російським режимом, який гаряче підтримується цілим суспільством. Це призвело до повного знеосіблення тих, хто зробив «особливий» російський цивілізаційний вибір, втрати не лише персональної гідності, але також особистих інтересів і приватного простору.
Отже, по-четверте, мова йде про культивовану суспільством інфантильну жорстокість, внаслідок якої росіяни стали здатними масово вбивати інших людей без особливої причини і злості, майже «безідейно». Лише тому, що хтось чогось не знав, не чув, не розумів, не пам’ятав. З одного боку – пропагандистські медіа. З іншого – фактична відмова від освіти і критичного мислення.
Так виглядає регрес людства.
