Попри складну економічну ситуацію в Росії та недовіру до себе з боку «вільного світу», Путін продовжує свою спецоперацію із розколу в лавах держав ЄС і НАТО, продовжує військові провокації та докладає зусиль для дестабілізації в Україні. При чому на озброєння він взяв політичні та інформаційні важелі впливу, а роздробити нашу державу очільник Росії намагається руками самих українців – як політиків, так і простих громадян.
Ставки Путіна на Заході: Дональд Трамп і ультра-праві
Попри виснаження російської економіки гонитвою озброєнь, московський диктатор продовжує забирати гроші з кишені власних громадян, аби продовжувати вести повноцінну інформаційну кампанію в Україні та країнах Заходу та підтримувати військову присутність в Сирії, на Донбасі і на Кавказі.
Крім того, Росія продовжує через своїх агентів в країнах ЄС фінансувати так званих «євроскептиків», підсилюючи антиемігрантську риторику та використовуючи політичну боротьбу в ряді країн ЄС. Проведення референдуму в Нідерландах, під час якого більшість жителів «країни тюльпанів» висловилися проти ратифікації угоди між Україною та ЄС про асоціацію та публікації «панамських списків», в яких фігурував і Президент України Петро Порошенко, це – частина спланованої Кремлем спецоперації. Не дарма ж «панамагейт» вибухнув не після, а до референдуму в Голландії. Після скандалу з офшорами результат волевиявлення громадян цієї країни спрогнозувати було не складно. Україну могла б врятувати лише низька явка. Та цього не сталося.
Крім підривної діяльності в ЄС, Росія хоче скористатися ситуацією в Сполучених Штатах. Там зараз іде передвиборча кампанія, праймеріз в самому розпалі й американському політикуму зараз не до України. Росія не полишає сподівання на те, що президентом США стане один з кандидатів від Республіканської партії Дональд Трамп з його відверто антиукраїнською та антиєвропейською риторикою, з його ретроглядними поглядами в стилі ізоляціонізму (політика Америки кінця 19-го – початку 20-го століття, що полягала у невтручанні у справи європейських держав), які несуть загрозу не лише спільній політичній позиції Заходу щодо Росії, але й існуванню НАТО як глобальної системи безпеки.
Вибори в «ДНР-ЛНР»
Тим часом в Європі продовжуються консультації з приводу проведення виборів на теренах так званих «ДНР-ЛНР». За даними автора з джерел в політичних і дипломатичних колах України і ЄС, питання проведення виборів є вирішеним. Так, голосування має пройти протягом найближчого місяця ніби то за українським законодавством та українськими паспортами. ЄС тисне на Україну з вимогою виконати пункти «мінських угод» щодо виборів, але не дає гарантій, що вони відбудуться без участі бойовиків і не за присутності російських «зелених чоловічків».
Новий Кабмін, перевибори і «третій Майдан»
В самій же Україні керівництву нашої держави активно нав’язується план Медведчука-Ахметова (головна складова плану Путіна в Україні). За ним на окупованих територіях Донбасу створюється автономне утворення на зразок Республіки Сербської, що існує в складі нинішньої держави Боснія і Герцеговина. У цього утворення буде власний парламент, власна поліція, право на автономний економічний розвиток, але дотуватися воно буде… з державного бюджету України.
Іншою частиною плану Путіна є нагнітання соціальної напруженості в державі та дискредитація органів влади, правоохоронців, армії тощо. Плюс будуть проводитися так звані «форуми за культурну і економічну автономію», які поки що блокуються правоохоронцями та патріотичними громадянами. Буде підігріватися тема перевиборів, які, за задумом Кремля, треба провести восени, коли Опозиційний блок буде мати шанс посісти друге місце.
І тоді можливі два варіанти: парламентські домовленості між проросійськими силами та «Солідарністю» щодо змін у Конституцію України в спосіб, вигідний Кремлю (автономія регіонів аж до федералізації), або «Майдан-3», який розірве на шматки країну і занурить у вир кривавого громадянського протистояння.
Щодо нового складу уряду, то він не зможе ані скинути соціальну напругу, ані добитися прориву у реформах, адже в кадровому плані він мало відрізняється від діючого Кабміну. Натомість новий голова уряду буде, скоріш за все, заточений під Президента із завданням формування вертикалі влади, як це було у 2010-2013 роках. Отже, такий Кабмін буде викликати більше антипатії, яку ще й будуть підігрівати олігархічні прокремлівські ЗМІ. Не дарма ж Путін просив російських бізнесменів не виводити свої активи з України. Певно ж, щось він знає або щось готує.
Вихід з ситуації, насправді, є. Перше – не проводити перевиборів, допоки стан економіки РФ не досягне того рівня, коли керівництву Кремля буде об’єктивно не до зовнішньополітичних розбірок (тобто, не раніше осені 2017 р.). Друге – відновлення активної фази АТО та звільнення окупованих територій Донбасу, що дозволить владі підняти або принаймні стабілізувати свій рейтинг та на якийсь час відволікти суспільство від внутрішніх проблем і згуртувати його довкола боротьби із зовнішнім ворогом.
Сергій Пархоменко, директор Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД, редактор Української Інформаційної Служби
