Одразу після повномасштабного вторгнення в Україну на початку березня 2022 року Путін, щоб заспокоїти російське суспільство, заявляв, що в бойових діях не беруть і не братимуть участі солдати, які проходять строкову службу та не буде проводитися додатковий призив із запасу. Так само Путін наголошував на непотрібності мобілізації.
Проте тактика м’ясних штурмів з часу початку повномасштабного вторгнення привела до втрати понад 600 тисяч путінських солдатів і Путін був змушений вдатися до часткової мобілізації та масового залучення резервістів. Коли в м’ясорубці війни було розтрачено дешеві людські ресурси (в’язні, «ідеологічні імперці», мігранти), а поточні втрати не вдається закривати припливом контрактників, заохочених величезними фінансовими виплатами, в Путіна не лишається варіантів, окрім як залучення до бойових дій строковиків.
У перші дні катастрофи російських військ на Курському напрямку виявилося, що прикривати кордон кинули мало вишколених, слабо екіпірованих строковиків.
І це при тому, що ще навесні, коли відбулися бої на території прикордонної зони Білгородської області, тоді ще міністр оборони Шойгу рапортував, що щойно розвідка виявила плани прориву кордону в Білгородській області, як Путін наказав змінити строковиків, які несли службу в прикордонних районах на спецназ і контрактників.
Після того, як 6 серпня російський фронт посипався на Курському напрямку (за два тижні операції українські війська зайняли більше території, ніж російські за вісім місяців на Донбасі), росіяни побачили безпорадного Путіна, який намагається дистанціюватися від подій на Курщині, применшуючи рівень загрози і жодним чином не реагуючи на масові втрати і потрапляння в полон солдат строковиків. Ба більше, Путін забув про свою обіцянку не використовувати в боях строковиків, саме їх кинув на розшматування найбільш підготовленим українським з’єднанням. Результат протистояння необстріляних хлопчаків, яким обіцяли, що вони не потраплять на фронт, і українських формацій з величезним бойовим досвідом очевидний. Гарантована смерть, яку можна уникнути лише швидкою здачею в полон. Кадри десятків строковиків в українському полоні вже облетіли світ. Тепер, замість того, щоб виставити проти найкращих українських підрозділів аналогічні російські, Путін вирішив кинути на побиття власних строковиків. Росіяни намагаються зберегти наступальний потенціал на Донбасі, а шалений рівень втрат бойових підрозділів не дозволяє перекидати звідти резерви на Курщину, бо здобуті з початку року кілометри руїн можуть бути швидко втрачені знекровленими підрозділами.
Відтак у Путіна залишився єдиний шанс – задіяти понад 150-тисячну армію строковиків, використавши їх як живе дешеве м’ясо. Режим «контртерористичної операції», яку оголосили на Курщині, не передбачає ні отримання бойових виплат, ні можливості отримати статус учасника бойових дій, а місячне грошове забезпечення строковика більш ніж утричі менше, ніж денний заробіток зека-рецидивиста, що уклав контракт.
З моменту початку бойових дій на Курщині залишається невідомою доля декількасот строковиків. Ні в їхніх частинах, ні на гарячій лінії Міністерства оборони рідні не можуть дізнатися про долю своїх дітей.
Схоже, тепер Путіну наплювати на репутаційні втрати і ризики загострення внутріполітичної обстановки всередині країни. Замість того, щоб залучити до війни мільйони людей у погонах, які задіянні в різноманітних силових структурах, пожертвувати вирішили життям покоління 18 літніх дітей, виходячи зі звичного «єщьо нарожают».
Путінські інформаційні шакали на кшталт Апти Алаудінова тепер волають, що обов’язок 18 річних дітей вмирати на війні, бо інакше «навіщо вони потрібні цій країні». Жирні генерали, що засіли в зручних думських диванах, розповідають, що, мовляв, хто, як не строковики, воювали в ІІ світовій війні, Афганістані та чеченських кампаніях. І жодної заяви Путіна про відведення строковиків з Курщини. Навпаки, масово з’являється інформація про формування зведених похідних батальйонів із числа строковиків і термінове їхнє переміщення на Курщину. Свідчення про відправку строковиків у Курську область вже надходять з понад 20 регіонів. Знову під роздачу потрапили представники поневолених Росією народів. Так, приміром, в бурятські частини прийшли телеграми з вимогою відправити певну кількість строковиків на Курщину.
І якщо до цього участь строковиків у бойових діях замовчувалася, журналісти-розслідувачі встановили прізвища понад 1426 солдат, молодших 20 років, що загинули на війні, або строковиків примушували укладати контракти, тепер ніхто не панькається. Або помреш безкоштовно, або підписуй контракт, і з величезною ймовірністю помреш ще до першої зарплати.
Раніше законодавчо не можна було укладати контракт з Міноборони одразу після закінчення школи. Спочатку треба було закінчити вищий або середній спеціальний заклад або хоча б три місяці відслужити строковиком. Зрозуміло, що отримуючи правдиву інформацію з фронту, мало хто погоджувався підписувати контракт в один бік. Тепер цю норму відмінили. Виповнилося 18 і маєш обов’язок померти за комфорт кремлівських старців.
Батьки строковиків, які не мають жодної інформації про долю своїх дітей, окрім відео з українського полону, вже зареєстрували відповідну петицію, в якій вимагають негайно обміняти військовослужбовців строковиків з полону та не проводити жодних обмінів бійців «Ахмату» до повного повернення всіх строковиків з полону, також батьки вимагають дотримання обіцянки Путіна щодо незалучення строковиків до бойових дій та покарання винних.
Зрозуміло, що жодної реакції Путіна не буде. «Ахматівців» швидко обміняють, а батьки строковиків сивітимуть і здригатимуться від кожного дзвінка. Путін зробив свою ставку і вже не відмовиться від неї.
Як же на цьому фоні контрастно виглядає Україна, яка, володіючи в рази меншим мобілізаційним потенціалом, навіть в найскрутніших умовах не залучала строковиків до бойових дій, а зараз готує законопроект з наданням права демобілізуватися контрактникам, молодшим 25 років.
Поки в Україні бережуть молодь і залишають надію на майбутнє, Росія позбавляє майбутнього цілі покоління дітей, «бросаючи своїх» на вірну смерть…
Юрій Сиротюк
