Костянтин Боровий
З текстів виступів світових лідерів зникли пропозиції проводити переговори з Путіним.
Честі засудження Генеральною Асамблеєю ООН не удостоювався жоден з недавніх диктаторів, ні Чаушеску, ні Мілошевіч, ні Каддафі, ні Хусейн…
Це не вирок суду, трибуналу або навіть Радбезу ООН. Це вирок Людства.
Тепер будь-які дії проти російського диктатора припустимі і виправдані.
Розвиток подій приймає цілком певний характер.
Подальшої агресії на схід України не буде. Кремль чудово розуміє, що тепер для відбиття агресії силами коаліції, НАТО, США ніяких спеціальних рішень Радбезу ООН не потрібно. Рішення Генасамблеї ООН, зобов’язує запобігати агресії Росії. Ще й армія України швидше очікуваного відродилася. Кремлю радше варто побоюватися початку силових санкцій, які підуть за економічними. Першою такою акцією буде закриття повітряного простору над Кримом.
Персональні санкції найближчим часом будуть розширені і на партнерів режиму і на членів сім’ї. Фокуси з акціями Gunvor або іншими активами повторювати не доведеться — втратять сенс. Виникає можливість втратити ВСЕ, нажите роками нелегкої праці на галерах. І ВСІМ. Право на активи в Росії в цій ситуації стають символічними. Повторити долю довічного диктатора Сулли, що віддалився від справ для розкішного пропалювання залишку життя, не вдасться.
Ефект від пропагандистської кампанії, в брехливості якої поступово переконуються громадяни Росії і Криму, буде жахливим для диктатора. Всі 90% підтримки при зіткненні з реальністю швидко конвертуються в презирство і ненависть. Як і для Мілошевича, Гаага перетвориться на можливий притулок від гніву народу, а не у в’язницю.
Політична ізоляція режиму і особисто Путіна рішенням Генасамблеї ООН завершена. Наступні зустрічі і переговори — тільки за крайньої необхідності. З наступними обов’язковими виправданнями переговірників перед ЗМІ і власними виборцями.
Результат дії ще не розгорнутих економічних санкцій, які вже приводять до безпрецедентного зростання цін — сильний аргумент для тих, кому не оплачують оптимізм. Так, ще на тлі нервово-радісної пропаганди, абсолютно відтворюється сарказм радянського періоду: «З гучномовця крупи не насипеш, з телевізора молока не наллєш».
Всі диктатори зрештою хотіли почати переговори. Хтось за дві години до загибелі, хтось за годину до розстрілу, хтось за день до витягу з нори, хтось за місяць до відрядження до Гааги…
Переговори треба починати в той час, коли ще є тема для розмови.
Джерело: http://igor-ukraine.livejournal.com/168370.html
Український переклад – УІС
