14 грудня очільник кремля провів традиційну щорічну пресконференцію та форум «Пряма лінія», під час якої він начебто відповідав на запитання звичайних людей. Для путіна це вже двадцята подібна акція на телевізійному екрані і перша після початку російської агресії. Особливістю цієї онлайн-пресконференції стало офіційне відкриття передвиборчої кампанії путіна, що втім не стало сенсацією для росіян.
Варто відзначити, що на відміну від попередніх «ліній», коли допускалися лише ретельно відібрані та належним чином сформульовані політтехнологами запитання, наразі спостерігався певний відхід від жорсткої цензури. Поки кремлівський лідер розповідав про нібито «прекрасну» ситуацію в росії, «зростання економіки» і «стабільність», на екрані з’являлися їдкі й тролінгові питання: «Коли реальна росія не відрізнятиметься від телевізійної?», «Ми дали газ Китаю та Європі, а коли ж газ буде в Хакасії?», «Хто після вас буде президентом рф?» тощо. Втім, на більшість незручних питань путін так і не відповів.
Чи стала «пряма лінія» одкровенням для росіян або залишилась черговим замилюванням очей?
Більшість питань, які адресували путіну, звісно стосувалися війни проти України і термінів та умов її закінчення.
По-перше, путін підтвердив максималістські цілі російської війни в Україні і заявив, що росія буде воювати, доки не будуть досягнуті «цілі «сво» – так звана денацифікація, демілітаризація та нейтральний статус України, хоча чітко диктатор так і не визначив кінцеву мету повномасштабного вторгнення. Водночас із подальшої риторики стає зрозумілим, що ці максималістські цілі не виключають анексії росією окупованих українських територій або додаткових територіальних завоювань.
По-друге, говорячи про Україну, путін повторив свої улюблені меседжі – звинуватив її в пропаганді нацизму, назвав Одесу та інші українські території «російськими» та вкотре заявив, що Україну буцімто створив ідеолог срср в. ленін. Він також звинуватив Україну у тому, що у перші дні повномасштабної війни вона не погодилася на «денацифікацію» – одну із нібито причин нападу на Україну, і згадав найбільшого «ворога» рф – Бандеру.
По-третє, під час заходу путін багато разів звертався до теми відносин із Заходом. Він запевнив, що росії не страшні санкції Заходу, мовляв економіка рф перебуває «на підйомі», а ВВП до кінця року навіть має зрости на 3,5%. Путін традиційно звинуватив західні країни в примушенні росії до війни і дав зрозуміти, що очікує від Заходу скорочення підтримки України, що дозволить росії «досягти своїх цілей». Коментуючи зазначену тезу, речник Держдепартаменту США М. Міллер заявив, що путін чи не вперше під час чергової «прямої лінії» підтвердив, що розраховує «пережити Захід і перечекати, коли партнери України втомляться надавати допомогу», однак цей розрахунок кремлівського лідера є помилкою.
По-четверте, путін публічно подискутував про проблеми на фронті і російські військові зусилля загалом. Так, говорячи про ситуацію на фронті, путін тримався впевнено і заявив, що «по всій лінії розмежування збройні сили росії покращують своє становище». Він додав, що наступ України, анонсований на 2023 рік, провалився, а плацдарм, який ЗСУ вдалося створити на лівому березі Дніпра неподалік від Кринок на Херсонщині, не становить загрози для військ рф. Ба більше, путін стверджує, що про відведення російських військ з лівого берега він начебто особисто просив генштаб, щоб вберегти військових від української артилерії. Проте диктатор визнав нездатність російських військ відкинути українські сили від Кринок і відмовився обговорювати будь-який інший сектор лінії фронту. Також він заперечив можливість другої хвилі мобілізації, однак проігнорував запитання, чи буде демобілізація для тих, кого торік мобілізували в армію рф. Така вибіркова риторика щодо обстановки на фронті свідчить про продовження путіним тактики використання «прямої лінії» для створення у свідомості пересічного росіянина чіткого розмежування між військовим керівництвом і собою, як лідером, спроможним швидко вирішувати будь-які проблеми. Це дає можливість у разі подальших військових невдач перенаправити суспільний гнів щодо проблем у війні на міністерство оборони росії.
Тож «пряма лінія» путіна вкотре довела, що рік за роком він систематично повторює всі пропагандистські гасла, а більшість відповідей – це шаблонні заяви про російську війну в Україні, які він зробив, наприклад, під час виступу на колегії міністерства оборони росії майже рік тому.
У своєму публічному виступі путін не запропонував нового підходу до війни та не встановив обмежень для подальшої російської експансії, що є однозначною відповіддю тим, хто говорить про можливість мирних перемовин з рф. Російський очільник підтвердив, що ніяких реальних перемовин з Україною він не здатен і не збирається вести.
