А вас знову нагодували пірамідками Гордона…
Наш нічний побитий колись ліс наповнений привидами і зірваними пожмаканими листками інформаційних воєн.
У час, коли «не працюємо» чи працюємо в режимі очікування і коли є робочий, поки що не знищений старлінк, постійно отримую шок від розуміння навколишніх процесів.
(Коли дописав, старлінк вже було знищено прицільними скидами ворога).
Передусім розуміння війни.
Бачу, як ворог досягає своїх стратегічних цілей, руйнуючи суспільну синергію. Як суспільна ентропія починає зжирати країну зсередини. Як війну Історичну з відвічним ворогом переводять у війну істЕричну всередині країни. Як зʼявляються ідоли, лжепророки і палахкотить вогонь болотяних вогнів.
Суспільство чомусь вважає, що, приміром, в оцінці військових найобʼєктивнішим критерієм є медійність. На кшталт, хто вище б’є, той краще грає. А це дуже хибне судження. Не всі фахівці у своїй справі Демосфени зі зовнішностями Аленів Делонів.
Досить часто, а то й переважно, справжні військовики, незалежно від ієрархічної лінії, мовчазні, небагатослівні фахівці своєї справи. І не можна рівняти, приміром, військові якості до виключно ораторських чи медійних. Так на полі бою не працює.
Війна – це не змагання, хто більше правди-матки врубає під соковитіші матюки у світлі професійних софітів. Тут герої – персонажі переважно брудні з неголівудськими обличчями, мовчазні і страшенно «замахані». А навіть ті вояки, яких просять щось розказати, переважно небагатослівні та малоінформативні. Та й правду казати не те, що не завжди потрібно, а навіть переважно шкідливо. Бо має бути дотримана і військова таємниця, і ворог не має отримувати безкоштовних розвідданих. Бо війна – це ж ніби серед усього іще й «мистецтво обману».
Те, що я, як головний сержант роти, в силу певних обставин можливо трішки «медійніший» за головних сержантів інших рот, зовсім не означає, що я кращий за них вояка. Кращий, бо відоміший? Дуже хибна логіка.
Медійність і військовий професіоналізм – це паралельні процеси, але не обов’язково взаємозумовлені. Але суспільство вперто тягне на військових стратегів тих, хто голосніше кричить.
Переглянув інтерв’ю одного з найкращих і найавторитетніших реальних військових стратегів. Вояка з досвідом у майже 40 років.
Журналіст, який бере інтерв’ю, замість того, щоб дати гостю говорити і висловити свою думку, диктує почасти не просто дилетантські питання, але й веде себе як кращий і більш обізнаний фахівець у військовому стратегуванні. А у своїх думках та висновках посилається на іншого журналіста, який в умовах війни перекваліфікувався у військового аналітика, як зрештою зробили і багато вчорашніх «експертів» з ЖКХ чи будь-яких реформ.
Вчорашні видавці бульварних видань і продавці чарівних пірамідок стали заледве не єдиними трактувальниками стратегій. І народ ведеться і шаленими темпами большевизується.
Думаю таким балаганом війни точно не виграти. Як і більшість суспільства так і не прочитала Платоновий діалог «горгій».
Тому вважаю, що час вживати радикальніших методів. Серед них і посилення військової цензури та оголошення планової загальної мобілізації з поступовим (приміром щопівроку зниження нижнього вікового порогу на рік і верхнього теж на рік з переведенням осіб понад 55 віку в тилові частини і підрозділи).
Бо мир у випадку з Росією – це виключно виграна війна.
Виграна війна – це повний демонтаж російської імперії.
Служити і воювати мають усі, особливо ті, хто отримував будь-які привілеї від держави, працюючи чи на держслужбі, чи в бюджетних організаціях. 100% на ротаційній основі представники правоохоронних і силових структур, прокуратури, судів, чиновники. Без участі у війні в подальшому двері до цих служб будуть імперативно закриті для ухилянтів з «ксівою».
Будьмо чесними, нині ворог продавлює не перевагою у військовому мистецтві, не технологіях і навіть не у залізі.
Він пре малими піхотними групами.
Міні ордами і з величезними втратами і далі «приростає територіями».
Балаганом, балаканиною та большевизмом його не переможеш.
У ворога, до речі, в цьому плані залізна дисципліна. Аж до розстрілів і обнуління. Тому розстрільну ординську дисципліну ворога треба зламати козацькою дисципліною самопосвяти.
Час перевести економіку на воєнні рейки. А ще головніше – все суспільне і державне життя.
Усіх «суперекспертів» хочу бачити поряд в окопі, а не у зручному фотелі з телевізора.
Щоб виграти війну, треба продовжити і посилити стріляти, а не припинити. Як і розуміти те, що основний тягар війни мусимо винести ми самі. Навіть коли проти нас буде увесь світ. Бо пригадаймо Лесине, «хто визволитися сам, той вільний буде, хто визволить кого – в неволю візьме».
Ніхто не відміняв Si vis pacem, para bellum.
І ще одне – коли суспільство дитиніє на очах, воно потребує дисципліни і батьківської суворості, а не «сюсі пусі».
Памʼятаймо – це наша історична війна з відвічним ворогом. Тому потім буде все одно з яких мотивів ви вирішили слухати Винниченків і розпинати Болбочанів.
Чесно, не знаю вже як достукатися до збаламученого і одурманеного суспільства…
Може вас трішки отверезять справжні плани ворога, який розслабляючи українське суспільство розмовами про мир, потроює наступальні зусилля і досить часто не приховує справжніх намірів.
Ось, приміром, біснуватий Рогозін каже: «вони (тобто ми) самі все зробили для того, щоб дати нам привід і вагому причину їх знищити…»
Або, приміром, в оприлюдненому російському урядовому плані, в якому не лише закладено захмарні суми для перетравлення окупованих територій, але й зазначають, що готують перспективні плани по облаштуванню і розвитку Одеської, Харківської, Миколаївської та ряду інших областей…
Оце і є їхні справжні плани – нас заколисувати примарами миру, а самим вести війну до повного нашого знищення…
І в цьому плані нині вибухово вскриваються консерви-пірамідки…
Юрій Сиротюк
