І вдарив грім …
1. Сьогоднішній день став першим днем розвалу організованою СИСТЕМИ оборони імперських хом’ячків на Донбасі. Фактично події стрімко почали розвиватися зовсім не на користь цих смугастих гризунів в північному секторі, а продовжилися вони незабаром і в південному …
Такий собі Захарченко, що уявив себе Гіркіним, видно не засвоїв уроки свого попередника і тому допущені “Євонним благородієм” помилки в організації та плануванні (хоча це, судячи з усього, занадто голосно сказано) своїми спонтанними діями лише посилив. Як результат, під кінець дня оперативне становище “ватяних військ” на Донбасі різко погіршився. Ну, по порядку …
2. Сьогодні продовжилися запеклі бої на рубежі Покровка – Іловайськ – Моспіно. “Колорадські бички” продовжують упиратися в районі Іловайська намагаючись не допустити наступ лівого флангу Амвросіївського угруповання українських військ на північний захід і до Харцизька. Це цілком зрозуміло, бо вихід українських військ до Донецької кільцевої дороги на південній її ділянці або вихід до Харцизька, м’яко кажучи, різко ускладнює якесь організований опір терорів українським військам які ведуть наступ в Західному секторі вже з рубежу Олександрівка – вулиця Кірова. Фактично, поява українських військ на цій дорозі робить неминучим розсічення всього Донецького вузла оборони “дірявого війська”, з відсіканням від нього як мінімум Петровського та Кіровського районів. І судячи по напрузі і жорстокості з якою ведуться бої обома сторонами в цьому районі (які, до речі почалися ще 2 дні тому) – щодо цієї можливості, “всім все зрозуміло”.
Однак, справа в тому, що це розуміння зіграло з терористами злий жарт. Перекинувши сюди свої резерви і стягнувши значну кількість бойовиків НВФ, їх командування було змушене різко знизити активність на інших ділянках оборони, що дало можливість українським військам домогтися там істотних успіхів …
3. На центральній ділянці Амвросіївського угруповання українських військ, ЗА дорогою Н21 імені пам’яті тихого алкоголіка Гиркин фактично не залишилося організованих осередків опору бойовиків. На сьогоднішній день, їх оборона вздовж цієї траси, по лінії Шахтарськ – Торез – Сніжне становить собою виключно вузлову оборону, а боєздатність діючих в цьому районі банд, які не отримували поповнення і постачання вже 3- доби, практично дуже низька. Таким чином, південний фас Шахтарсько-Сніжненського котла ВЖЕ утворений. Кізячкі, які оперують в районі Сніжного правда утримують ще південні його передмістя, але думаю це ненадовго. Сьогоднішня спроба перекинути цим “упоротим” підкріплення була присічена українською штурмовою авіацією на корені ….
З східного краю цього котла, ситуація для “дірявих” ще гірша. Мало того, що українські війська міцно утримують Міусинськ, але в перебігу останніх 2-х діб вони вийшли на південні і південно-східні околиці Красного Луча, а так само на рубіж Садовий – Кріпенський (забезпечуючи правий фланг групи яка веде бої за Красний Луч). Власне все це відбувається в безпосередній близькості від Антрациту (де фактично і перебуває зараз частина “ставки ДНР” і вцілілі “горлівські сидільці”, перекваліфіковані 2 дні тому в “скитальців”).
До всього іншого, крайня південна група, діючи через Дмитрівку на Дякове, вже вийшла до околиць села Бобрикове, що є ЗА Дяковим. Тому, судячи з останніх подій, світла ідея відрізати ударом на Сніжне від Антрацита українські війська під Красним Лучом, яка виникла в деяких ватних головах, навряд чи буде втілена в життя. Якщо тільки, звичайно, терористи не настільки отупіли, що зважаться наступати МІЖ двома ударними групами українських військ.
4. Що стосується безпосередньо північного та західного секторів “оборони Донбаської твердині”, то ситуація для її захисників тут розвивається явно за несприятливим сценарієм. Зв’язка Горлівка – Єнакієве, судячи з усього, сьогодні-завтра буде повністю відрізана від Донецької “ватяної праматері”. Передумовами до чого є захоплення українськими військами, які просунулися від Пантелеймонівки, Корсуня, і невдала спроба бойовиків зупинити ударну групу українських військ, яка накочується з півночі на Вуглегірськ. В ході сьогоднішніх боїв “донбаські білогвардійці” були змушені не тільки залишити сам Вуглегірськ, але і не змогли перешкодити подальшому просуванню українських військ в сторону Булавинського водосховища. Не треба бути Клаузевіцем. що б зрозуміти. що наступним ходом буде повне відсікання Горлівки від Єнакієве, наприклад в районі Карло-Марксового, або навіть взяття самого Єнакієвого в кліщі (що буде навіть ще краще). “Смертникам”, з “групи прикриття” Боцмана – Беса, які ще повзають по Горлівці, ВЖЕ варто подумати про збереження своїх життів шляхом добровільної здачі в полон. Ну, інакше, вони самі знають що буде … Таким чином, сьогоднішні активні дії українських військ в цьому районі фактично зняли небезпеку контр-удару терористів від Єнакієвого по правому флангу нашої Дебальцевської угруповання, яка просунулася своїми двома основними ударними групами вже до рубежів Кіровське – Стіжківське – Розсипне і Фащеевка – Вахрушеве – Іванівка, фактично підійшовши впритул до утворення західного і північного фасів Шахтарсько-Сніжненського котла.
До того ж, Дебальцевське угрупування зберігає оперативну можливість відрізати від Донецького конгломерату й саме Єнакієве (Янукович цього не переживе), наприклад тріснувши трохи вправо в загальному напрямку на Верхню і Нижню Кринки з одночасним ударом туди ж групи з району Корсуня. Чому саме віддасть перевагу українське командування – покаже час, або відрізати Єнакієве, або вибити з півночі залишки “доблестнАГА” кОзлячества з Шахтарська …
5. Сьогодні так само визначилася вся остаточна доля попасняно-первомайських істериків. Після того, як зачищаючі групи українських військ увійшли в північні райони Первомайська, а передові групи українських військ вийшли на підходи до Михайлівки під Алчевськом, обриси Стахановського котла стали набувати цілком конкретні форми. Враховуючи той факт, що від Вергулівки, тиск у бік Алчевська українських військ і не думає слабшати, розв’язка для бойовиків в цьому районі досить близька. Це, до речі відчули і “кавказькі друзі” Льохи Безмозгового, які сьогодні намагалися “по-тихому” домовиться з нашими військовими “за коридор” до кордону. Думаю це можна влаштувати, тільки не до кордону, а до найближчого СІЗО. Принаймні, через свою ідіотську впертість в Первомайському та під Попасною діватися їм зараз власне й нікуди. З півдня коридор в районі Петровського (це якщо вони встигнуть добігти через Алчевськ та Перевальск туди) ось-ось закриється під ударами лівофлангової групи Дебальцевського угруповання і Лутугинської групи українських військ, які сходяться, на схід взагалі – стіна, яка поступово насувається від Веселої Тарасівки на Михайлівку і Алчевськ , до Сіверського Дінця – нереально, сунутися багато кілометрів по відкритій місцевості означає загинути під бомбами, ракетами української авіації і ударами артилерії. Залишається або здатися або здохнути в трикутнику Кіровськ – Ірміно – Стаханов.
6. Що стосується Луганська, то ситуація тут складається для НВФ так само феєрично. Сьогодні цілком виразно вималювалося прагнення командування українських військ в цьому секторі практично відрізати столицю від решти території луганди. Акцентовані дії лівого флангу Лутугинської групи військ до рубежу Волнухине – Новофедорівка – Глафірівка з одночасним просуванням українських військ з північного сходу до лінії Валіівка – Новосвітлівка робить цілком реальною не лише деблокаду луганського аеропорту, але і фактично повну ізоляцію самого Луганська. Не знаю як будуть вибиратися в такому випадку з міста кримінальні відморозки, які набігли туди з околиць , а також “осетинські добровольці”, які розплодилися в безлічі в Луганську останнім часом, але те, що самого головнокомандувача луганди сержанта Болотова там не буде, це точно. Сей військовий практик, вже встиг змитися судячи по-всьому в свою “польову” ставку в районі Ровеньки – Свердловськ і цікавиться справами “оборони столиці” оскільки-остільки, готуючи карколомний удар по украх з цього “позиційного району”. Правда анонсований “удар” все ніяк не почнеться, але це справа така, головне промекав …
Єдине, що можна сказати точно, це те, що в районі Антрацит – Ровеньки – Свердловськ дійсно скупчився справжній паноптикум ватної справи. Тут можна зустріти і Беса, і Болотова і кажуть недоношений Отаман Козіцін іноді тут миготить. Тому, повозиться з цим останнім притулком “самотнього ватника” ще доведеться. Тим більше, що забезпечуватися з суміжної сторони через неконтрольовані ділянки кордону ця шобла буде не в приклад краще ніж “діряві герої” в Донецьку і Шахтарську, які зливають на свій металобрухт останні літри палива …
Загальні тенденції
– Українське командування сьогодні продемонструвало класику жанру. Позначивши на півдні активність, воно несподівано луснуло ворога на півночі. Перекинути з під Іловайська на Єнакієво резерви бойовики або не змогли або не встигли. Результат відомий, колечко ще трохи стислося, вже місцями чути хрускіт кісток …
– Що стосується ватно-колорадського командування, то воно вчиняє останнім часом якісь дивні рухи тіла. Багато говорить, але робить мало. Триває “латання дірок”. якихось оперативно-осмислених дій наприклад в районі Красного Луча чи Луганської “коми” не проглядається. Можна припустити два варіанти: або немає можливості або ВЖЕ немає бажання …
http://mapsengine.google.com/map/u/0/edit?mid=zjOaq88N3N_g.knEcWTZi7F_M
Отож,, до нових зустрічей
