Олег Медуниця
Нинішнє пишне святкування на росії так званого “дня перемоги” це не просто відзначення ювілею, дату якого колись встановив Леонід Брєжнєв. І це не має нічого спільного з вшановуванням жертв боротьби із нацизмом у Другій Світовій війні.
У цей раз “свято” відзначають з небувалим розмахом навіть з військовими парадами у дитячих садочках.
Цим широкомаштабним відзначенням путін хоче вирішити декілька проблем своєї влади, що наростають.
1. Показати світу, що в росії все добре: санкції не працюють, поруч зі мною президенти інших країн, війну можна продовжувати скільки завгодно. Очевидно завтра буде промова диктатора де він знову повторить свої “антифашистькі”, а насправді антиукраїнські мантри і буде докоряти Заходу за підтримку українського спротиву.
2. Путін хоче переконати росіян, що він все таки може перемогти Україну. Він всім своїм виглядом демонструє, на росії все добре і росіяни не втомилися від війни, тому готові далі помирати у чисельних “м’ясних” штурмах. Хоча насправді путіна тривожить громадська думка на росії, яка показує збільшення антивоєнних настроїв.
3. Продемонструвати єдність росії. Друга світова війна є для росії об’єднуючим фактором. Всі народи воювали. І російська пропаганда хоче вчергове нагадати про це жителям колонізованих територій.
Але це лише картинка. Завтра з путіним будуть переважно диктатори і лідери країн де відсутня демократія, а росію дедалі ширше вражає економічна, бюджетна, демографічна і технологічна криза і цей процес неможливо зупинити не припинивши війну.
На поневолених росією територіях де живуть корінні народи зростає недовіра до москви. Поширюється втома від втрат внаслідок агресії в Україну.
Завтра на параді у москві ми будемо свідками удаваної величі колосу на глиняних ногах. І важливо, щоб разом з нами це зрозумів увесь демократичний світ.
Московська імперія delenda est!
