…Коли в момент, де йдеться про існування нації, хтось застерігає собі право «сецесії» («катам помагати»), то жодні засади «права» й «справедливості» не повинні вхоронити його переддолею Кочубея. Це значить, що коли ходить о самоутвердження нації, не мають бути респектовані «федералістичні» забаганки національних меншостей.
Дмитро Донцов
В шалі передвиборчої гонки всі політики і політикани навперебій для проформи говорять про реформи, реформи без змісту і без форми. Соціальні, економічні, політичні… Властиво ніхто й не заперечує нагальної необхідності докорінних реформ в найрізноманітніших галузях. Але є одне «Але»… Наскільки дійсно, не в передвиборчому шалі, а насправді, ці реформи збираються втілювати, наскільки вони спрямовані на покращення долі і перспективи українського народу, і наскільки вони будуть ефективними без радикальної деколонізації нашої держави і суспільства?
Колись колишня «перша леді» Кремля на одному зі збіговиськ «соотєчєствєнніков» заявила, що там, де лунає російська мова – там Росія. І вона дійсно так вважає. І не лише вона, але і мільйони і мільйони росіян.
Там, де лунає російська мова, де бовваніють тотемні пам’ятники лєнінам, чекістам, петрам першим та єкатєрінам другим, столипіним та іншим «ванькам», «альошам» і «матрьошам», де в ефірах цілодобово верещить російська попса, а телеекрани заполонили російські серіали, де в книгарнях та бібліотеках засилля російських книг, а в кіосках – газет та журналів, де безкарно розпаношилася московська «п’ята колона», при мовчазній байдужості і бездіяльності «шостої» (термін Д.Донцова), – там вони відчувають себе господарями. Вони відчувають себе господарями там, де у вищих органах влади та на всіх її гілках, вертикальних і горизонтальних, загніздилися явні і приховані агенти Кремля, де майорять червоні полотнища та «триколори».
Допоки не відженемо від яблуні свиней, не чекаймо доброго врожаю, доки не вирвемо з корінням бур’яну, не чекаймо сходів від посіяного.
Деколонізація – повна і радикальна, негайна і всезагальна – ось те, що потрібно насамперед. Вибити ґрунт з під ніг ворога, позбавити його всяких ілюзій на повернення України до московського підпорядкування – завдання № 1. Деколонізація держави і свідомості, люстрація органів влади. Маємо дбати про безпеку нашої держави, а не тих, хто її «в гробу бачив».
Соціальна справедливість, економічний ріст, наведення ладу в судовій системі та правоохоронних органах, адміністративна реформа, забезпечення прав людини, наближення до Європи… Все це так! Але плюс деколонізація всієї країни! Без цього «плюсу» все інше – лише нулі без цифри перед ними, і скільки би ми їх не малювали, результат буде «нульовим».
Віктор РОГ
