Широкомасштабна російська агресія оприявнила кризу у міжнародній колективній безпеці загалом й європейській континентальній безпеці зокрема. Далекоглядною і очевидною відповіддю на ці виклики є формування нового оборонного союзу (поза структурами НАТО і ЄС) у трикутнику між Балтійським, Адріатичним і Чорним морями (у перспективі ще й Каспійського), де одну з провідних ролей відіграватиме Україна, чиє військо просто зараз гартує своє тіло і дух у важких боях із окупантами. У лавах нашої армії воюють й іноземці, серед них і представники фіно-угорських народів (фіни, естонці, угорці, ерзяни, карели тощо), для яких опір диктатурі та потяг до свободи – життєвий імператив, credo, що спонукає боротися до переможного кінця, а отже, дезінтеграції та фрагментації ресурсної федерації Московії.
Ці останні на еміграції згуртувалися у Лігу вільних націй, покликану зрушити справу демонтажу російської державності, на місці якої постануть нові не штучні утворення із реальним суверенітетом, правом на самовизначення (принцип презумпції суб’єктності). Українці підтримують їхню ініціативу зокрема й для того, щоби корінні народи більше не були витратним матеріалом, «гарматним м’ясом» деспотичного режиму, які гинуть ні за що у донецьких і таврійських степах.
Як колись Антибільшовицький Блок Народів, сформований Організацією Українських Націоналістів, так і нині Ліга вільних націй не потребує апелювання до чогось задля наділення їх власним суверенітетом, бо їхнє об’єднання навколо ідеї боротьби за свободу і політичну суб’єктність уже провокує кумулятивний ефект, який мусить бути підтриманий не тільки українцями, а й одержавленими фіно-уграми: естонцями, фінами та угорцями.
Фіно-угорське пробудження, підживлене всенародним опором українців у цій неоголошеній війні, – загроза, якої боїться Кремль! Так було двічі в історії: у 1917-му і 1991-му, а отже, зараз утретє (можливо, востаннє) випала доля завершити розпад імперії, завдавши остаточного удару по великодержавному й неоколоніальному реваншизму Московії, котра ігнорує етнічну проблему і мовно-культурне різноманіття штучного утворення РФ, посталого на руїнах СССР. Уже ні для кого не секрет, що революційний національний вибух серед пригноблених «росіянами»/«русскімі» корінних народів, зокрема і фіно-угорських, є міною сповільненої дії для всієї державної структури ґебістського режиму, провіщуючи його смерть.
Західні сусіди України (Польща, Фінляндія, країни Балтії, Чехія, Словаччина, Словенія, Хорватія та Румунія) зголосилися по максимуму вкластися у нашу перемогу над агресором, муруючи фундамент союзу Міжмор’я. У цю перспективу чудово вписується і здобуття фіно-угорськими народами власної державної самостійності, чиї представники не тільки в останні роки знайшли прихисток у Києві та Варшаві, а й сформували антиколоніалістську Ліґу вільних націй. Відтак російська війна під вигаданим приводом «денацифікації», «демілітаризації» та «допомоги Донбасу» поступово, але впевнено прямує до поразки, відкриваючи на небосхилі таке бажане визволення неросійських і немосковських народів із чужого ярма.
Нині ми вже стаємо свідками появи потужної антимосковської осі Київ-Варшава-Лондон-Вашинґтон, до якої з Півночі приєднуються Вільнюс, Рига, Таллінн і Гельсинкі, а з Півдня Бухарест, Загреб і Любляна. Цілком очевидно, що на Сході цю конструкцію мусять обов’язково доповнити Саранськ, Казань та Уфа, бо міждержавний безпековий проект країн Міжмор’я потребує свіжих сил, які нададуть новоутворені фіно-угорські республіки. Нехай для багатьох читачів описане здасться утопічною мрією, але маємо прямувати до її втілення, у першу чергу на полі бою від Дніпра до Волги.
Адже можливе за певних умов і відповідних обставин (тобто цілковитої перемоги України у війні за посередництва партнерів по Міжмор’ю) повне розбиття РФ усуне для Європи небезпеку в її найреакційнішій формі. Відокремлення від неї якнайбільше немосковських суб’єктів федерації (національних республік, цих головних економічних основ живого мерця російського імперіалізму). Важливо наголосити, що погром і знищення державного велетня Московії лежить однаково в інтересі як Європи, так і фіно-угрів, які досі у масі своїй не зрозуміли, не усвідомили цього доленосного факту.
Україна, партнери по Міжмор’ю і ціла Європа не можуть гарантувати континентальний мир інакше, як за допомогою засобів національної оборони, що передбачають визволення фіно-угорських народів. Тому найкраща безпекова ситуація для всіх нас – це не якомога слабша РФ, але її відсутність як держави на мапі світу, бо ceterum censeo Moscoviae delendam esse! Київ за підтримки Гельсинкі, Таллінна і, можливо, Варшави повинен сприяти (грошима, зброєю тощо) розгортанню з-поміж фіно-угрів антиросійського опору, широкий успіх якого малоймовірний без залучення зовнішніх чинників.
Власне, цю війну вже вписали в історію кривавими сторінками Бучі, Маріуполя, Кременчука, як війну тих, хто боровся за свою свободу, і тих, хто воював задля збереження власного комфортного рабства (приміром, буряти). Що обирають фіно-угри Московії? Наш шлях лежить до безмежної волі, на Схід – туди, де пекельні сили зосереджують свою енергію на знищення та смерть, де безмовно і понуро схилили голови нащадки Кудим-Оша, Тюшті, Арин патира, в очікуванні перших променів уранішнього сонця, українського сонця, як вже сходить над обрієм після мороку і ночі.
Насамкінець хочеться пригадати закличні слова Еліаса Симойокі, що, наче грім серед ясного неба, змушують споглядати у бік Волги, Ками, Печори та Обі, чекаючи на повстання пригноблених нащадків легендарного Калева: «Сьогодні ми знову відчуваємо, як на Сході формується новий потужний буревій. Ми чуємо в наших вухах завивання шалених східних вітрів і подих гримучих темних хмар звідти. […] Але якщо тільки наш нарід зуміє пробудиться від страху перед Богом і від живого почуття націоналізму, ми змогли б упевнено протистояти цій східній бурі. Тоді фінський нарід і все фінське плем’я знайдуть своє місце під сонцем».
Свобода народів, включно з фіно-уграми, означає державну суверенність кожного народу, незалежність його від жодного імперіяльного центру, у наш час – російського. Бо свобода людини означає мовно-культурне, політичне і господарське народовладдя у лоні кожної нації. Ось чому люди вільного світу разом з українцями, карелами, башкирами та іншими мусять єднатися у боротьбі проти Московії, існування якої добігає свого кінця.
Денис Ковальов
