Переслідування і насильство проти кримських татар з боку державних і недержавних суб’єктів

На момент військового втручання Росії в Криму, більшість кримськотатарської громади висловила свою стурбованість і заявила про свою підтримку територіальної цілісності України. Більшість кримських татар, які складають 12% населення півострова, бойкотували “референдум про статус Криму”, який відбувся 16 березня 2014 року. Цей референдум призвів до анексії півострова Росією, а сам факт анексії був начебто підтриманий російською етнічною більшістю в регіоні. Таким чином, кримські татари знаходяться в незручному становищі та бояться репресій, адже протистояли тим, у чиїй юрисдикції вони зараз знаходяться.

З початку російської окупації Криму, де-факто влада Криму і російська влада вживали різноманітних заходів, націлених на кооптацію місцевих татар шляхом як переконань, так і репресій. Публічно оголошуючи про повну підтримку кримських татар та їх прав, представники влади водночас довільно обмежували право на свободу вираження, зібрань і, потенційно, асоціацій, що є очевидним націленим наступом на права татарських громад. Наприклад, в той же день, коли Володимир Путін оголосив на зустрічі представників кримських татар у Москві, що Росія буде робити все можливе для того, щоб кримські татари відчували себе “повноцінними господарями на своїй землі”, було введено заборону на всі масові заходи в Криму до 6 червня, яка мала безпосередній вплив на заплановані татарською громадою заходи у ці дні. (див. нижче).

Збільшувалась і кількість повідомлень про насильство і репресії щодо кримських татар зі сторони як представників влади, так і самопроголошених, неофіційних груп “самооборони”. Подібні неформальні збройні групи виникли в Україні з усіх політичних сторін під час поточної кризи. Як правило, вони озброєні, одягнені у військовий одяг без розпізнавальних знаків і не мають чіткої структури командування. Багато таких груп зараз патрулюють райони України, їх все частіше звинувачують у порушеннях прав людини, які вони вчиняють з безкарністю і, більш того, з мовчазної згоди місцевої влади. У Криму вони, як повідомляється, стояли за низкою викрадень, побиттів та інших порушень прав людини, в тому числі і по відношенню до кримських татар .

Спадщина депортації

У 1944 році за правління Йосипа Сталіна все кримськотатарське населення було депортоване радянською владою з Криму до переважно Центральної Азії. Кримським татарам було заборонено повертатися на батьківщину до кінця 1980-х років, і тільки у 1990-х роках значна кількість етнічних кримськотатарських сімей нарешті змогли повернутися і оселитися в Криму. В той час півострів був частиною незалежної України. Кримським татарам були надані обмежений захист і визнання з боку української влади на правах окремої групи, але вони не мали можливості вимагати назад свої будинки та інше майно, яке втратили в 1944 році, і внаслідок залишилися маргіналізованою групою.

Після окупації Криму Росією багато кримських татар бояться, що вони втратять цей, хоча і обмежений, ступінь визнання і захисту від переслідувань і дискримінації. Представники спільноти заявили, що теперішні напади на кримськотатарську громаду викликають у багатьох побоювання, що болючий досвід масових депортацій та позбавлення майна може повторитися. Очевидні та очікувані націлені напади на їх спільноту змусили тисячі кримських татар залишити Крим та переїхати на материкову Україну. Речник кримськотатарського Меджлісу (неформального органу, який є загальновизнаним вищим представницьким органом кримських татар) привів данні, які вказують на те, що близько 5000 кримських татар покинули Крим. Інші оцінки демонструють, що близько 7000 татар залишили Крим за короткий термін з моменту російської окупації.

Довільні обмеження та переслідування кримських татар

Протягом двох місяців після приєднання Криму до Росії, було зареєстровано цілий ряд випадків переслідування і довільних обмежень прав членів кримськотатарської громади.

Як повідомляється, 22 квітня Мустафу Джемілєва, який вже впродовж багатьох років є неофіційним лідером кримських татар, а також народним депутатом України та колишнім дисидентом, працівники Федеральної міграційної служби Росії повідомили про те, що він був визнаний «персоною нон грата» і тепер не має права в’їзду на територію Криму протягом п’яти років. Російська влада спростувала цю інформацію, але 2 травня Мустафі Джемілєву було відмовлено у в’їзді в Москву, звідки він сподівався вилетіти до Сімферополя, Крим. (Нагадуємо, що зараз авіарейсів з материкової України до Криму немає. ) Він був відправлений назад до Києва.

3 травня, Мустафа Джемілєв зробив ще одну спробу потрапити в Крим, цього разу через блокпост в Армянську, що розташований на перешийку, який з’єднує півострів Крим та материкову Україну. Близько 3000 кримських татар на більше, ніж 800 автомобілях прибули до Армянська, щоб зустріти Джемілєва. Вони створили людський коридор, і Джемілєв зміг пройти повз контрольно-пропускний пункт, але вже на території Криму його знову зупинили співробітники правоохоронних органів і члени «самооборони» Криму і ще раз відмовили йому у в’їзді. Зараз Мустафа Джемілєв перебуває за межами Криму. У цей ж день, ряд спонтанних протестів відбувся і у інших містах Криму. Люди виступили проти відмови влади надати Мустафі Джемілєву право в’їзду на півострів.

Російська влада не змогла дати Мустафі Джемілєву жодних офіційних пояснень цієї заборони. Пан Джемілєв також опинився у центрі наклепницької кампанії. У своєму інтерв’ю від 18 травня фактичний Голова Кримської адміністрації Сергій Аксьонов описав Мустафу Джемілєва як «підбурювача і провокатора» і звинуватив його у порушенні російського законодавства, розпалюванні міжнаціональної ворожнечі та цинізмі. Мустафа Джемілєв не був сповіщений про будь-які кримінальні або інші провадження порушені проти нього, які б могли пояснити заборону на в’їзд до Криму або подібні звинувачення.

14 травня 2014, співробітниками правоохоронних органів був проведений обшук у будинку Мустафи Джемілєва у Криму. Через заборону в’їзду, Джемілєва на той час у будинку не було. Група ОМОНу прибула до будинку на декількох автобусах, оточила його та зайшла в середину, пояснюючи це тим, що вони шукали докази у справі, що пов’язана з сином Джемілєва.

Протягом останніх днів, такі обшуки проводилися і в інших будинках, що належать кримським татарам, у тому числі і в помешканнях інших членів Меджлісу. Їх проводили співробітники Федеральної служби безпеки Російської Федерації ( ФСБ). Також 14 травня, був проведений обшук у будинку члена Меджлісу Едема Мустафаєва. Представники влади заявили, що вони шукали зброю та вибухові речовин, які врешті не були знайдені. 15 травня був здійснений двогодинний обшук будинку Голови Відділу зовнішніх зв’язків Меджлісу Алі Хамзіна. Пізніше Хамзін заявив журналістам, що він вважає, що обшуки були пов’язані з діяльністю Меджлісу і були здійснені з метою створення тиску на його членів.

4 травня 2014, Прокурор Криму виступила з офіційним попередженням, адресованим іншому лідеру кримськотатарського народу, Рефату Чубарову, відповідно до якого він може бути притягнений до кримінальної відповідальності відповідно до законодавства РФ щодо протидії екстремістській діяльності. Рефат Чубаров змінив Мустафу Джемілєва на посаді Голови Меджлісу у кінці 2013 року. Прокурор Криму звинуватила його в організації «несанкціонованих акцій громадського протесту» в Армянську та інших містах Криму.

Згідно інформації, яку представник кримськотатарського Меджлісу надав Amnesty International, щонайменше троє членів Меджлісу були викликані на допит. Серед них був і Наріман Джелал. Наразі не відомо про що саме його допитували у слідчих органах. Наріман Джелал, якого 12 травня викликали на допит, за порадою свого адвоката відмовився відповідати на запитання слідчого відповідно до статті 51 Конституції Російської Федерації, яка гарантує право зберігати мовчання. У відповідь слідчий заявив, що адвокат не мав права надавати такі поради своєму клієнтові , тому що він не має на це ліцензії, яка б відповідала законодавству РФ.

Влада порушила адміністративну справу стосовно десятків кримських татар у всьому півострові у зв’язку з подіями 3 травня в Армянську та інших містах. Вони були звинувачені в участі у «громадських заворушеннях» та «незаконному перетині російського кордону». Згідно з інформацією , яка була надана Amnesty International представниками Меджлісу, вже відбулося принаймні 55 судових слухань у окремих справах, в результаті яких високими штрафами у розмірі від 10 000 до 15 000 рублів (UDS 290-430) були обкладені принаймні 49 особи , а ще шість осіб мають сплатити штрафи у розмірі 40 000 рублів ( USD 1,150). Більшість людей, які зазнали такого судового переслідування, не зможуть собі дозволити сплатити таку велику суму штрафу.

Як повідомляється , всі автомобілі, на яких кримські татари прибули в Армянськ привітати Мустафу Джемілєва, були записані на відео представниками влади, що допомогло знайти їх власників та інших учасників.

Інші обмеження права на свободу мирних зібрань

Переслідування тих, хто мирно намагався зустріти Мустафу Джемілєва в Армянську, або протестувати проти заборони в’їзду Джемілєва на територію Криму, стало першим доказом того, що влада має намір обмежити право на свободу мирних зібрань у Криму. До недавньої окупації півострова Росією таких обмежень не існувало.

18 травня, в день, коли відзначалося сімдесятиріччя депортації кримських татар, що відбулась у 1944 році, громада кримських татар планувала провести пам’ятні заходи у Криму, як це прийнято щороку. Проте , 16 травня Сергій Аксьонов оголосив, що всі мітинги в Криму будуть заборонені до 6 червня, для того, щоб «виключити можливі провокації з боку екстремістів, яким вдалося проникнути на територію Кримської Республіки», і для запобігання «зриву літнього курортного сезону». Заборона була розцінена як очевидна спроба перешкодити кримським татарам втілити план з проведення пам’ятних заходів у річницю депортації.

18 травня кримським татарам врешті дозволили провести спільну молитву з подальшою пам’ятною ходою, але тільки у віддаленому районі Сімферополя і ніде більше.

17 травня, напередодні мітингу, на центральній площі Сімферополя влада організувала тренування ОМОНу з «управління натовпом». Щоб продемонструвати силу, у тренуванні взяли участь сотні офіцерів поліції в повній екіпіровці. У день мітингу, загони ОМОНу у значній кількості були присутні у Сімферополі, поліцейські вертольоти літали над місцем мирного зібрання, а броньовані військові машини, як повідомляється, перебували на стоянці у цьому ж районі поруч з автозаками, що призначені для перевезення затриманих.

Загрози свободі об’єднання

Меджліс кримськотатарського народу є вже давно визнаною організацією, яка поряд з Курултаєм (Генеральною асамблеєю, яка обирає членів Меджлісу) де-факто є представником кримськотатарської громади, у тому числі у відносинах з керівними органами. Ця асоціація була заснована у 1991 році і виконує важливу представницьку функцію, а також була визнаною українською владою.

Менше ніж через два місяці після анексії Криму Росією, існування Меджлісу було поставлено під сумнів. Офіційне попередження Прокурора Криму, видане 4 травня Голові Меджлісу Рафату Чубарову після мирних акції протесту в Армянську та інших містах Криму, також містило погрозу розпустити і заборонити функціонування Меджлісу «на території Російської Федерації», якщо організація продовжуватиме брати участь у «екстремістській діяльності».

Спеціальний доповідач з питання про права на свободу мирних зборів і асоціацій зазначив, що «припинення і розпуск асоціації проти волі її членів є суворими обмеженнями свободи асоціацій. В результаті, розпуск організації може мати право на існування лише тоді, коли така організація представляє собою чітке і безпосереднє джерело небезпеки в результаті грубого порушення національного законодавства, згідно з міжнародним правом в галузі прав людини. Обмеження свободи асоціації повинно бути строго пропорційним законній меті і використовуватися тільки тоді, коли інших засобів буде недостатньо». Така погроза розпустити Меджліс кримськотатарського народу є довільним втручанням у право на свободу асоціацій.

Як форма асоціації, Меджліс еволюціонував до представницького органу громади кримських татар і виконував цю функцію протягом багатьох років, не маючи на це ніякого офіційного правового статусу відповідно до законодавства України. 18 травня 2014 у своєму інтерв’ю, глава де-факто Кримської адміністрації, Сергій Аксьонов, заявив, що Меджліс потрібно буде зареєструвати відповідно до російського законодавства, тому що інакше він не буде користуватися будь-яким визнанням з боку влади.

Однак, не залежно від того чи буде Меджліс зареєстрованим чи ні, погроза прокурора заборонити його відповідно до російського законодавства щодо протидії екстремістській діяльності є набагато серйознішою, адже це дозволить кваліфікувати членство у Меджлісі як кримінальний злочини, що карається строком до чотирьох років позбавлення волі (Стаття 282.2 Кримінального кодексу РФ). Російська влада використовувала це законодавство для залякування і перешкоджання нормальній роботі релігійних груп, що не мають широкого визнання, та неурядових організацій (НУО) в Росії, і для кримінального переслідування громадських активістів, довільно застосовуючи його положення.

Переслідування ЗМІ та журналістів

Повідомляється, що місцевий кримськотатарський канал ATR отримав від влади неформальні вказівки не транслювати репортажі за участю лідерів Меджлісу чи лідерів кримськотатарської громади, за винятком тих, хто є лояльними до де факто влади Криму та влади Росії. Попри те, що, за повідомленнями, такі вказівки були дані неформально, і перевірити цю інформацію неможливо, наповнення подальшого мовлення телеканалу відповідає цим повідомленням.

Водночас, незалежні журналісти і надалі зазнають залякувань і переслідувань, зокрема, з боку представників так званих «сил самооборони» Криму. Вважається, що їхні представники стоять за зникненнями журналістів і активістів протягом кількох тижнів, що передували «референдуму».

Під час мітингу 18 травня 2014 представники «сил самооборони» затримали кримськотатарського журналіста Османа Пашаєва, його оператора Ченгіза Кізґіна (громадянина Туреччини) та сім інших осіб ( за повідомленнями, всі або більшість з них є працівниками засобів масової інформації). Всі вони згодом були звільнені. У своїх інтерв’ю Осман Пашаєв розповів про своє незаконне затримання і жорстоке поводження із ним з боку «сил самооборони». За словами Пашаєва, вони утримували його протягом близько чотирьох годин, більшу частину з яких він простояв обличчям до стіни, поки його допитували і били по ногах. Його апаратуру відібрали і не повернули. Осман Пашаєв стверджує, що, інші полонені також зазнавали жорстокого поводження. Перед звільненням Пашаєва викрадачі передали його поліції та представникам Слідчого комітету (окремий офіційний орган в Росії, що відповідає за розслідування серйозних злочинів), де він перебував протягом ще декількох годин – в цілому затримання тривало близько десяти годин. Чиновники Слідчого комітету допитали і відпустили його, стверджуючи однак, що вони не можуть встановити, хто утримував його раніше, і, що виглядає зовсім неправдоподібно, хто доставив його до чиновників.

Журналіст має намір подати офіційні скарги, але не сподівається на те, що ті, хто першим затримали його, отримають належне покарання. Він залишив територію Криму, побоюючись подальших репресій. 

Інші випадки насильства і жорстокого поводження, спрямовані проти кримських татар

Зростають побоювання з приводу того, що влада не виконує своїх обов’язків із захисту кримськотатарської громади від випадків переслідування і насильницьких нападів з боку «сил самооборони» Криму, які, за повідомленнями, почастішали.

3 березня, 39-річний Решат Аметов, кримський татарин, провів одноосібну акцію протесту перед будівлею Ради Міністрів Криму в Сімферополі, яка перебувала під охороною «сил самооборони». На відеозаписі видно, як троє чоловіків із «сил самооборони» відводили його геть. Його родина стверджує, що після їхнього повідомлення про зникнення Решата, не було жодного подальшого контакту з боку влади. Його тіло було знайдено майже два тижні потому зі слідами тортур. Кримінальну справу було відкрито, але про жодний прогрес в розслідуванні не повідомлялося.

Amnesty International поспілкувалась із членом Меджлісу кримськотатарського народу, якого також побили «сили самооборони» в центрі Сімферополя 6 травня. До Абдурамана Еґіза підійшли троє або четверо чоловіків і попросили його показати документи, що посвідчують особу, а також вміст його автомобіля. Коли він відмовився, чоловіки викликали підкріплення. Близько 15 або 20 інших представників «сил самооборони» прибули протягом декількох хвилин. Вони також попросили Абдурамана Еґіза показати документи. Коли він знову відмовився, заявивши, що він буде мати справу лише з поліцією, вони надягли на нього кайданки і почали бити. Щоб зупинити насильство, Абдураман Еґіз показав їм свій паспорт. У цей момент вони відпустили його без жодних вибачень чи пояснень. Він розповів Amnesty International: «Тоді я зрозумів, що немає ніякого верховенства права. Ці люди були п’яні, вони були озброєні, і вони можуть робити все, що завгодно». Згодом у нього діагностували струс мозку. Абдураман Еґіз повідомив поліції про інцидент, який був знятий сусідньою камерою безпеки, і було розпочато розслідування. Представники поліції виїхали на місце події і зробили фотографії, але не доклали жодних зусиль, щоб знайти і допитати когось із представників сил «самооборони».

Примушування до відмови від громадянства

Російська влада дала кримчанам вибір, якому не позаздриш, – або відмовитись від свого українського громадянства на користь російського, або стати іноземцем на своїй землі і отримати «посвідку на проживання». Якщо цього не зробити, вони вважатимуться порушниками російських імміграційних правил, що призведе до серйозних штрафів, а також до втрати права надалі проживати в Криму. Кримчанам дали дуже мало часу – лише один місяць, щоб прийняти рішення, і, якщо вони побажають, повідомити владі про своє рішення залишитись в українському громадянстві й отримати посвідку на проживання. В усьому Криму були лише чотири центри, де це можна було зробити, і, хоча термін був продовжений, необхідність зробити це швидко або зіткнутися з юридичними і іншими наслідками, зберігається.

Повні наслідки відмови від російського громадянства поки невідомі, але зрозуміло, що вони будуть істотними. Наприклад, «іноземний громадянин» в Криму не зможе голосувати, займати офіційну посаду, наприклад, в поліції, або ж мати у власності сільськогосподарські землі – джерело засобів до існування для багатьох місцевих татар. Існують також побоювання, що доступ до освіти, зайнятості та охорони здоров’я буде ускладненим.

Рекомендації

Для де-факто влади Криму та російської влади:

• Забезпечити, щоб всі мешканці Криму могли реалізувати свої права людини без дискримінації;

• Поважати і захищати права меншин, в тому числі кримських татар;

• Поважати свободу пересування і свободу вибору місця проживання, відповідно до статті 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, щодо всіх мешканців Криму і, зокрема:

• Зняти заборону на в’їзд для Мустафи Джемільова, надати йому негайний і безперешкодний доступ до Криму, для того, щоб він міг здійснити своє право на в’їзд на територію своєї власної батьківщини;

• Забезпечити, щоб будь-які зміни в інституціях та правовому полі Криму, в тому числі щодо громадянства, не мали негативного впливу на реалізацію повного спектру прав людини всіма особами в Криму. Зокрема, повністю захистити всі права тих людей у Криму, які воліють залишатися громадянами України, в тому числі, їхні права на проживання, роботу, власність, освіту та охорону здоров’я;

• Поважати і захищати права на свободу зібрань, слова та асоціації, і зокрема:

• зняти звинувачення з усіх тих, хто брав участь у мирних зібраннях у Армянську та в інших населених пунктах Криму 3 травня 2014, і негайно відкликати всі штрафи, накладені на учасників мирних протестів;

• зняти заборону на «масові мітинги», оголошену 16 травня де-факто главою адміністрації Криму Сергієм Аксьоновим;

• негайно припинити переслідування членів Меджлісу, і відкликати попередження у зв’язку з «екстремістською діяльністю», зроблене їм Прокурором Криму;

• припинити переслідування засобів масової інформації, окремих журналістів та правозахисників, ефективно і неупереджено розслідувати всі повідомлення про випадки насильства та переслідування журналістів у Криму, в тому числі випадків викрадення та незаконного позбавлення волі журналістів на початку цього року;

• Публічно засудити порушення прав людини, переслідування, тортури та інші види жорстокого поводження або довільне застосування сили і незаконне позбавлення волі, з боку співробітників правоохоронних органів або членів так званих «сил самооборони»; і забезпечити, щоб всі такі випадки були оперативно, ефективно і незалежно розслідувані, і щоб ті, хто обґрунтовано підозрюються у вчиненні таких злочинів, були притягнуті до кримінальної відповідальності у повній відповідності до міжнародних стандартів справедливого судового розгляду;

• Забезпечити, щоб будь-яке затримання чи взяття під варту осіб у Криму здійснювалось строго у відповідності з законом, компетентними посадовими особами або особами, які мають відповідні повноваження, діють у відповідності зі своїми зобов’язаннями в сфері прав людини та з дотриманням міжнародного права і стандартів щодо застосування сили і вогнепальної зброї;

• Надати негайний, повний і безперешкодний доступ та всю необхідну допомогу міжнародним моніторинговим місіям

Для міжнародної спільноти:

• Здійснювати моніторинг ситуації з правами людини і повідомляти про порушення прав людини в Криму, а також підіймати цю тему при кожній нагоді в спілкуванні з українською і російською владою, на відповідних двосторонніх та багатосторонніх форумах;

• Забезпечувати ефективну координацію і співробітництво між міжнародними моніторинговими механізмами, що працюють в Україні;

• Вимагати, щоб де-факто влада Криму і російська влада надали повний і безперешкодний доступ до Криму міжнародним спостерігачам, у тому числі Спеціальній моніторинговій місії ОБСЄ в Україні та моніторинговій місії з прав людини ООН.

 Для ОБСЄ :

Забезпечити, щоб спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні :

• Збільшила власний компонент з прав людини;

• Тісно співпрацювала з Бюро демократичних інститутів і прав людини;

• Продовжила подавати запит на доступ до Криму і підготувала доповідь про ситуацію в цій країні.

 Для Верховного комісара у справах національних меншин:

Продовжувати взаємодію з де-факто владою Криму та російською владою, в тому числі шляхом відвідування регіону, і закликати їх забезпечити дотримання прав кримських татар і представників інших меншин.