За ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) у Петрівсько-Роменській громаді Миргородського району вшанували майора Української повстанської армії (УПА), командира сотні «Східняки» та 2-го Перемиського куреня УПА Миколи Савченка («Байди»). Зібрання з нагоди 105-ої річниці від дня народження Савченка відбулися у селі Березова Лука, де й народився борець за незалежність й український військовий діяч. Заходи проводилися у межах виконання статті 5 Закону «Про правовий статус та вшанування борців за незалежність України у 20 столітті». Про це повідомив ініціатор вшанування, представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.
У Березоволуцькому ліцеї відбулася година памʼяті. Учні та вчителі згадали життєвий шлях і бойову діяльність видатного земляка, його внесок у боротьбу за незалежність України. Присутні вшанували пам’ять хвилиною мовчання, переглянули тематичні матеріали та дізналися більше про історію національно-визвольного руху.
До меморіальної дошки Миколі Савченку («Байді») поклали квіти. У комунальній бібліотеці села Березова Лука було експоновано виставку-портрет «Стежками долі Миколи Савченка» для жителів села та гостей. А на офіційному сайті Петрівсько-Роменської громади оприлюднили просвітницькі матеріали, упорядковані представником Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олегом Пустовгаром.
«Такі просвітницькі і меморіальні зібрання сприяють збереженню історичної пам’яті та вихованню в молодого покоління поваги до героїв рідного краю», – говорить очільниця громади Валентина Бугайова.
Довідково, за матеріалом із офіційного сайту УІНП:
105 років тому, 20 лютого 1921 року, у с. Березова Лука (тепер Петрівсько-Роменської громади Миргородського району Полтавської області) в селянській родині народився Микола Лаврінович Савченко (псевда – «Петро Миколенко», «Байда», «377») – курінний УПА, командир сотні «Східняки».
Після закінчення десятирічки та Миргородського керамічного технікуму був мобілізований до Червоній армії, дослужився до звання лейтенанта. На початку війни під час відступу армії потрапив в оточення і залишився на Полтавщині. Наприкінці 1943 року опинився в Карпатах, де зголосився до Української Повстанської Армії. Був призначений командиром підрозділу воєнної округи-5 «Маківка» на Дрогобиччині, був в охороні Великого Збору УГВР у липні 1944 року. У серпні 1944-го очолив сотню «Східняки», в якій служили колишні червоноармійці, уродженці центральних та східних областей України.
15 вересня 1944 року сотня «Байди» ввійшла до Лемківського загону воєнної округи-6 «Сян», який підпорядковувався тимчасовій спеціальній військовій окрузі УПА-Захід-Карпати, що існувала протягом двох місяців (серпень-вересень 1944) на території, ще зайнятій німцями. Після зміни лінії фронту залишився в Лемківському курені, впродовж жовтня-листопада рейдував по теперішній Івано-Франківщині та Дрогобиччині. У січні 1945 року сотня, згідно з наказом головного військового штабу УПА, перейшла на північно-східну Тернопільщину. У лютому 1946 року «Байда» був призначений заступником командира 26-го (Лемківського) Тактичного Відтинку «Лемко» та командиром Перемиського куреня. У серпні 1947 року відділ УПА під керівництвом «Байди» здійснив успішний рейд на Захід, опинившись у Західній Німеччині: спершу в таборі для інтернованих вояків у Деґендорфі, потім – у таборі для переміщених осіб у Реґенсбурзі. У 1948 році Старшинські Збори в еміграції обрали Миколу Савченка заступником шефа Місії УПА за кордоном.
У 1950 році разом з родиною емігрував до США, де закінчив студії механічного інженерства. Працював за фахом, запатентував три винаходи з виробництва автозапчастин. Аби не постраждали родичі в Україні, на еміграції взяв собі псевдо Петро Миколенко. Під цим іменем став одним із організаторів Об’єднання колишніх вояків УПА в США, обирався кілька разів його головою. Був активним в УАПЦ, комбатантських організаціях. У 1973 році став одним із засновників торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», працював над його творенням. Спонукав колишніх вояків задокументовували для історії події, пережиті ними під час боротьби в лавах УПА.
Помер 1 січня 1979 року в Детройті (штат Мічиган, США). Похований у Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі, США).
Представництво УІНП в Полтаві
