Вже перший на Землі вбивця наївно хотів був приховати від Бога свій злочин, відповідаючи на питання Творця: «Де Авель, твій брат?» – «Не знаю». Каїн ще й імітував обурення, звинувачуючи у зникненні самого Авеля: «Чи я сторож брата свого?» (Бут. 4:9).
Як мало змінилося за тисячі років у психології убивць! Сучасні каїни також позірно дивуються зникненню їхніх жертв, висловлюють їм співчуття, шукають винних у їхній загибелі – але з удаваним обуренням заперечують власну провину.Хай вони уважніше вслухаються в Боже слово: «Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки» (Бут. 10-11). Печать убивці вже покладена на їхнє чоло – чи то вони брали безпосередню участь у репресіях, чи керували ними з-поза лаштунків. Голос крови загиблих і поранених братів і сестер взиває до них і сповіщає неминучий суд. І нехай моляться, аби цей суд відбувся вже за їхнього життя – тут, на землі. Бо в іншому випадку страшна доля чекає на них у потойбічному світі, у країні вічних страждань…
Каїнова печать – пересторога і для безпосередньо не причетних до злочину братовбивства. Бо кожен контакт із позначеним цією печаттю, кожен акт співчуття йому або потурання його вчинкам загрожує прийняттям на себе провини за його злочин. Суспільною відповіддю на злочин братовбивства має стати ізоляція злочинців, публічний остракізм – той, який так містко описав Тарас Шевченко:
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Злому, позначеному Каїновою печаттю братовбивства, немає, не повинно бути місця на нашій землі, в колі нашого спілкування.
