Дмитро Сінченко
Остання істерика єлисаветградців?
Невблаганно наближається час, коли Кіровоград отримає нове ім’я. Комітет з питань державного будівництва і місцевого самоврядування рекомендував Верховній Раді назвати наше місто Інгульськом.
Якщо відверто, я був прихильником іншої назви, однак готовий прийняти і цю. Нас, мешканців міста, відверто дістала і втомила суперечка довкола перейменування.
Але невтомними залишаються прихильники назви часів Російської імперії – “Єлисаветград”. Вони проводять мітинги, ведуть підкилимні переговори з представниками влади, викидають в інформаційний простір фейкові і маніпулятивні новини, проводять кампанії у соцмережах, постійно підживлюючи цю тему.
У чому небезпека перейменування Кіровограда в Єлисаветград, писалось неодноразово.
Якщо коротко – то це не більше й не менше, ніж частина інформаційної війни Росії проти України. І тому це перейменування намагаються проштовхнути саме місцеві прихильники “русского міра”.
Путін збавив оберти військового конфлікту на сході, однак стратегічної мети не змінив. На перший план вийшла економічна, організаційна й інформаційна складові цієї гібридної війни. Війна символів обходиться дешевше, однак на перспективу виявляється значно ефективнішою.
Тому кремлівським агентам в Кіровограді поставлена задача – за будь-яку ціну проштовхнути назву Єлисаветград.
Сотні тисяч гривень було вкладено в рекламну кампанію цієї назви. Кіровоград був повністю завішений зовнішньою рекламою, ефіри забиті як рекламними роликами, так і замовними матеріалами в новинах, в газетах скуплено майже всі площі і сайти завісили банерами, міськрада провела квазі-референдум і намалювала потрібний результат…
Але не допомогло.
Сьогодні вони вирішили змінити стратегію, намагаючись за будь-яку ціну хоча б відтермінувати перейменування міста, тим самим вигравши ще трохи часу. Оцінивши тверезо свої сили, вони вирішили відступити і перегрупуватись.
Дійсно, хто може підтримати їх у Верховній Раді? З восьми депутатів, яких умовно можна вважати кіровоградцями, за Єлисаветград лише троє.
Якщо брати по фракціях, то за цю назву може проголосувати лише Опозиційний блок, частина групи партії “Відродження” та невеличка кількість депутатів з БПП. Цього занадто мало. Народний Фронт, Самопоміч, РПЛ і Батьківщина, разом із більшою частиною фракції БПП категорично проти імперської назви.
От і почалась кампанія “за відтермінування”.
У гру вступив голова Кіровоградської облради Олександр Чорноіваненко (ВО “Батьківщина”), який раніше був прихильником української назви, а сьогодні, через домовленості з місцевими екс-регіоналами, намагається взагалі не декларувати власної позиції.
Спершу він домовився про зустріч з керівництвом Інституту національної пам’яті кіровоградських “науковців”, яким виявився… колишній міський голова від Партії регіонів Олександр Саінсус. Він спробував переконати Інститут рекомендувати перейменувати Кіровоград на імперську назву. Однак це йому не вдалось.
Другим кроком Чорноіваненка, схоже, стало прохання до свого однопартійця Сергія Власенка, голови Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, винести питання перейменування Кіровограда в окрему від інших міст Постанову, та звернутись до Кіровоградської міськради з листом, в якому міститься пропозиція відреагувати на рішення Комітету.
Третім кроком чиновника стала заява під час зустрічі з “ініціативною групою “За Єлисаветград””, якою він пообіцяв звернутися до Верховної Ради з проханням “про відтермінування прийняття рішення з метою проведення більш глибокого дослідження історичної назви міста”. Щоправда, забув вказати, яку з історичних назв нашого міста варто “глибше досліджувати”.
Паралельно продовжили свою активність підприємці Штутман і Бахмач, які організували два мітинги за участі працівників своїх заводів. Формальним організатором обидва рази виступила маловідома місцева ГО “Воля”.
Щоправда, з першим мітингом вони перегнули палицю, прогримівши на всю Україну і Росію – адже на заході, завдяки участі вірних УПЦ Московського патріархату, були в наявності всі симптоми “русской вєсни” початку окупації Донбасу.
На другий мітинг неадекватних церковних сепаратистів не запрошували, проте прокололись в іншому. Через складні погодні умови – саме напередодні Кіровоград повністю завалило снігом – міський голова не зумів налагодити ефективне і своєчасне прибирання міста, проте не забув потурбуватись, щоб дві одиниці снігоочисної техніки, якої катастрофічно бракувало, цілодобово прибирали площу біля міськради, щоб проросійський мітинг зміг відбутись.
Так ми дійшли до третьої головної дійової особи нашої “постановки” – міського голови Андрія Райковича.
Його функція була простою – забезпечити “правильне” голосування депутатського корпусу за відповідь на лист Власенка. Лист, якого, нагадаю, не мусило би бути.
Отже, не зважаючи на палкі й аргументовані промови громадських активістів, науковців і воїнів російсько-української війни, які закликали депутатів не заважати процесу декомунізації і не насаджувати містянам імперське ярмо, – депутати проголосували за звернення до ВРУ про відтермінування перейменування та неприпустимість назви “Інгульськ”.
І голосували не тільки депутати від Опоблоку, але і від так званих “демократичних” партій. Чи дотримуються вони партійної дисципліни? Адже головну роль у продовженні проросійської колотнечі в місті відіграли представники місцевої БПП – мер Райкович і нардеп Яриніч, та ВО “Батьківщина” – голова облради Чорноіваненко та нардеп Власенко. Хто саме з місцевих депутатів голосував за цю пропозицію – стане відомо згодом.
Якими можуть бути наслідки відтермінування перейменування?
Місто продовжуватиме лихоманити, ситуацію далі розхитуватимуть проросійські активісти, мізки городян і далі промиватимуть. А російська пропаганда ще сильніше накручуватиме своїх громадян розповідями про “повсталих братів-новороссів”, які прагнуть скинути з себе гніт “фашистської хунти”…
Чи мало це голосування якісь юридичні наслідки? – Ні.
Проте має політичні. Партії демократичного спрямування продовжують втрачати власного виборця, демонструючи антиукраїнську позицію та йдучи усупереч своєму вищому партійному керівництву.
Чи будуть зроблені висновки? Чи побачимо ми хоча би “сувору догану”?
