Ігор Лосєв
Що триваліше тягнеться російська агресивна війна в Україні, то більше російські ліберали демонструють страх покарання і бажання сховатися від будь-яких претензій. Нічого нового в цьому немає, таку ж саму тактику захисту демонстрували німецькі нацисти, котрі заявляли, що в усьому винні Гітлер, Гіммлер, Герінг, а оскільки їх уже немає серед живих, то більше нема кого засуджувати і переслідувати. З таких позицій виступали нацистські воєнні злочинці на Нюрнберзькому процесі. Приблизно так само нині стверджують російські «демократичні» діячі, котрі ніби проти Путіна, але водночас, поза всяким сумнівом, проти України. До речі, єдине, що може дати їм владу в Росії, це перемога України на фронті. Але вони активно виступають проти української перемоги. Вони також старанно захищають російський народ (котрий за різними оцінками на 80% підтримує геноцидну війну проти української нації) від будь-яких справедливих звинувачень на його адресу. Мовляв, Путін негідник, але російський народ безгрішний, білий і пухнастий, він геть невинний. Колись на подібні заяви щодо німецького народу на Нюрнберзькому процесі відреагували радянські прокурори. Вони сказали: «Всі німці винні в злочинах Німеччини рівною мірою з керівництвом країни. Так як саме вони обрали і не зупинили свою владу, коли та чинила злочини проти людства». Це абсолютно стосується нинішнього російського народу. Як можуть спростувати ці слова лицемірні російські ліберали, котрі гасають західними столицями і благають скасувати санкції проти Росії, щоб Путін мав більше грошей для фізичного винищення українців?
Є дуже важлива складова російського мислення. Це брехня. Брехня як російська національна форма існування. В Росії все збудовано на брехні та насильстві. Ось що про це сказав російський історик Карамзін: «Росіянину збрехати, що висякнутися. Їхня брехня виходить з їхньої рабської сутності. Це народ, котрий ніколи не знав і не казав правди – народ рабів духовних і фізичних. Убогі люди».
А нинішній російський шовініст Єгор Холмогоров закликав росіян: «Це війна. Війна – це шлях обману. Якщо треба для святої справи – будемо брехати цілою країною». От вони й брешуть…
Де ж ті психофізіологічні підстави, що змушують росіян бути саме такими, жити і діяти саме так? Про них написав учений фізіолог, академік, лауреат Нобелівської премії Іван Павлов. Між іншим, відчайдушно хоробрим був цей дідусь. У сталінські часи, гуляючи вулицями, він хрестився на кожну церкву і плював у бік кожного червоного прапора. В 1932 році Павлов написав статтю «Про розум взагалі і про російський розум зокрема». Там він розкрив деякі таємниці російського мислення: «Дефекти російського розуму, що породжують російські катастрофи, актуальні дотепер. Характеристика російського розуму похмура. Російській людині факти, істина, реальність не указ, вона живе фантазіями і власними уявленнями, що не залежать від фактів. Для неї головне те, у що вона вірить, що їй влада придумала. Що в її мізки вкладено владою, то у неї в мізках.
Росіяни не схильні до осмислення фактів, зосередженості думки, навіть негативно до неї ставляться. Російський розум не прив’язаний до фактів. Істина насправді його не хвилює. Він більше полюбляє слова і ними оперує…російська думка абсолютно не перевіряє сенсу слів, не полюбляє дивитися на справжню дійсність. І саме в цьому характері думок – загроза і самій Росії, і її сусідам на планеті».
Ці слова академіка дають можливість багато зрозуміти в мисленні сучасних росіян. Коли дивишся росіян у чат-рулетці, коли дивишся дискусії з ними наших українських блогерів, то думаєш, що академік саме сьогодні цих російських людей проаналізував і написав про них. Здається в російських мізках нічого не змінюється…
