Йосиф Сірка
Шило таки „вилізло” з мішка
Колишній західно-німецький політик Ф.Й.Штраус (1915-1988) порівняв членів партії Зелених з помідорами, мовляв, якщо почекати, то вони почервоніють. Він мав на увазі ідеологічне спрямування цієї партії, а сам був головою Християнської Соціальної Унії Баварії. Мені пригадалося це порівняння, коли прочитав, що депутат до міської ради м. Суми від Опозиційного блоку Юрій Перепека подав позов про визнання протиправним розпорядження мера про перейменування топонімів та стягнення моральної шкоди.
Які інтереси представляє тзв. Опозиційний блок ми вже могли переконатися від самого початку його заснування. А коли трохи „зачекати”, то їхні члени самі себе визраджують у своїй кінцевій меті – збереження накинутого комуністичною диктатурою „приєднання” до імперії, яке кремлівський бос так войовничо хоче загарбати „втрачені території” комуністичної імперії, яку він чомусь плутає з царською імперією.
У цивілізованому світі люди мають закони, за якими живе суспільство, а деякі судді в Україні вважають, що вони є законом, бо інакше не можна зрозуміти суддів Зарічного районного суду м. Суми. Цей суд зупинив дію розпорядження мера про перейменування вулиць у межах декомунізації 5 травня 2016 р.. Дуже сумнівними є мотиви представника саме Опозиційного блоку, який заснували найбільші багатії України не задля побудови незалежної держави, але задля збереження награбованого. Коли б панувала система, історію якої хоче зберегти член Опопблоку, то саме його партія (як буржуазна) була б не те, що заборонена, але й переслідувана як ворожа трудовому народові. Іншими словами, пан Перепека своїм вчинком хотів досягти того, що Москва намагається – зберегти хоч символи імперії, якими ще так усіяні не тільки міста та села України, але душі безпросвітніх рабів імперії, для яких вже втрата назви міста, села, вулиці іт.і. , означає віддалення від імперії. А моральну шкоду можна завдати лише тому, хто дотримується моралі, а не тому, хто висуває неморальні вимоги, які мали далі нагадувати про неморальну систему, яка усяку людську мораль топтала.
Не можуть приховати своє незнання історії Україні і члени Опоблоку, які є депутатами законодавчого орґану України – Верховної Ради. Вонм також довели, що для них важливішим є неперевірена писанина в американському журналі замість знань історії народу та країни, в якій займають „теплі місця” та становлять приховану п’яту колону.
Неосвіченість „народних обранців” від Опоблоку в ділянці історії України сприяла тому, що представники цієї партії заявили про потребу створення парламентської комісії, яка б розслідувала „фальсифікацію” історії Інститутом національної пам’яті. Директор цього Інституту В.В’ятрович дуже швидко відреаґував на цю заяву і готовий не тільки до “перевірки”, але й, в першу чергу, до того, щоб допомогти членам Опоблоку вивчити історію країни, в якій вони займаються політикою.
„Я готовий прочитати їм і курс лекцій. Тому що переконаний, що дуже небезпечно, коли люди, рівень знань історії яких настільки низький, як у більшості депутатів «Опозиційного блоку», вирішують долю країни. Я думаю, вони потребують навчання історії і я готовий бути для них репетитором».
Ця слушна пропозиція пана В’ятровича вимагає доповнення, вимоги: до будь-якої народної ради в Україні не повинен потрапляти політик, який не знає елементарної історії України. Для усіх кандидатів у депутати потрібно б запровадити «народні курси історії України», бо, якщо їх виберуть (чи якщо собі куплять досить голосів), то незнання історії країни, в якій живауть, будуть проявлятися отакими заявами не тільки від членів Опоблоку, але й від інших, які досі не збагли в якій країні живуть!
Святкування «Дня перемоги» засвідчило, скільки неуків з історії ще живе в Україні, яка була одинокою країною, що потерпіла найбільше не тільки від комуністичної диктатури, але й від гітлерівсько-сталінської угоди 1939 р.. Оба оці диктатори не бажали самостійної України і від їхніх військ країна потерпіла найбільше від усіх европейських народів.
Спроба Кремля та його прислужників в Україні ґрунтується не на історичних фактах, а на пропаґанді, яку Москва щодня практикує перед світом. Навіть Папа Франциск став жертвою колорадської стрічки, яку йому всунув російський комуніст з метою імперської пропаґанди. В Україні Опоблок вирішив замінити заборонену КП України, але, щоб вести розмову про історію, то її потрібно знати.
З поведінки членів Опозиційного блоку видно, що для них не знання історії (якої вони не знають) важливі, а пропаґанда. Тому вони проти «закону декомунізації, проти української історії. Вони, мовби ще у тому «багні» російському про яке Іван Франко (1856-1916) писав ще 1889 р.:
Багно гнилеє
Багно гнилеє на сході Европи
Покрите цвіллю, зеленю густою!
Розсаднице недумства і застою,
Росіє! Де лиш ти поставиш стопи –
Повзе облуда, здирство, плач, народу,
Цвите бездушність, наче плісень з муру.
Ти тиснеш і кричиш: Даю свободу!
Дреш шкуру й мовиш: Двигаю культуру!
Як не січеш, не б’єш, в Сибір не шлеш,
То мов опир із серця соки ссеш,
Багно твоє лиш серце й душу дусить.
Лиш гадь і слизь росте й міцніє в тобі,
Свобідний дух або втікати мусить,
Або живцем вмирає в твоїм гробі.
Тому слід би запропонувати «народні курси історії України» не тільки для членів Опоблоку, але й для багатьох інших, які не мали змоги повчитись правдивої історії України. Україна була на світових мапах під назвою Київська Русь, Козацька держава, Українська Народна Республіка принаймні 500 років до того, коли появилася Московська держава і саме це слід донести до неграмотних з історії депутатів та інших прихильників Русского мира, які повинні дотримуватись народної мудрості: Не розібравши броду – не лізь у воду!
Торонто, 10.5.16 р.
