Росія – небезпечний сусід, політика якої полягає в підпорядкуванні всіх держав, насамперед, суміжних, власним стратегічним інтересам. Агресивна ідеологія Кремля по відношенню до колишніх братерських республік спрямована на встановлення над ними повної васальної залежності та недопущення переходу під вплив Заходу. Заради досягнення власних цілей, «імперія зла» застосовує перевірені часом інструменти впливу: торгівельні війни, політичний шантаж, брудні інформаційні кампанії, кровопролитні локальні конфлікти. Розв’язання війни в Грузії та Україні продемонструвало, наскільки далеко Росія може піти для утримання під власним контролем «бунтівних країн». Реалізація «імперських» інтересів потребує від путінського режиму значних фінансових витрат на захоплення та зміцнення власних форпостів на території «недружніх» держав: Донбас, Крим, Південна Осетія, Абхазія, Придністров’я…
На прикладі подій в Україні Кремль усвідомив, що через величезні проблеми в економіці та введення Заходом санкцій, ресурсів на утримання лояльних партнерів на пострадянському просторі критично не вистачає. З цієї причини Москва перейшла до стратегії силового утримання союзників у сфері власного впливу.
З 2015 року Росія поступово збільшує тиск на Білорусь, з якою вони офіційно перебувають в союзному статусі. Останні політичні рішення Кремля, застосування економічних обмежень всупереч існуючим домовленостям, розгортання бойових військових з’єднань в сусідніх з Білоруссю регіонах, створення прикордонної інфраструктури на спільному кордоні свідчать про те, що Москва більше не вважає Мінськ своїм союзником та здійснює цілеспрямовану діяльність з підриву незалежності Білорусі.
Білоруський гамбіт і новий статський радник
Наприкінці серпня ц.р., відразу після проведення «дружньої» зустрічі з білоруським лідером в м. Сочі, «засідатель Кремля» призначив нового посла в Білорусі та наділив його повноваженнями свого спеціального представника. При цьому, в офіційних документах «канцелярії його величності» йшлося про призначення посадовця в «Республіку Білорусія». Дипломатичний казус, пов’язаний із власним трактуванням назви сусідньої держави, «з-за поребрика» пояснили нормами «великого та могучого руського язика».
Призначення нового посланника Кремля із спеціальним статусом в Білорусь свідчить про ужорсточення зовнішньої політики у відношенні свого цивілізованого союзника. Влітку 2016 року Михайла Бабича готували до відрядження в Україну, проте стати «послом війни» йому не судилося через відмову Києва у видачі агреману.
Колишній військовий Михайло Бабич на прізвисько «БМВ», який має досвід військової служби в ПДВ та КДБ СРСР, нетривалий час фігурував в уряді Чечні в післявоєнний період, останніх п’ять років був представником президента РФ в Приволзькому федеральному окрузі. Також із близькістю до «його величності» нового посла пов’язує факт підпорядкування Путіна батьку Бабича під час служби в резидентурі КГБ в Дрездені.
Очевидно, що призначення в Мінськ відданого ідеалам «імперії» управлінця, якого декілька років тому готували до роботи в Києві «в тилу ворога», пов’язане з напруженням російсько-білоруських відносин, збільшенням недовіри один до одного, необхідністю встановлення більш жорсткого контролю за ситуацією в Білорусі, яку в Кремлі вважають «БєлАрускім федеральним округом». Цілком можливо, що поява гауляйтера путінського режиму в Білорусі є черговим кроком цілеспрямованої операції «Білоруський гамбіт» або «Мінськнаш» по захопленню влади під виглядом захисту російськомовного населення. Принаймні, досвід організації диверсійної роботи в Бабича за часів військової служби в спецвійськах колишнього СРСР наявний, а вірних ідеології «руського миру» в Білорусі, зокрема в її державних та силових структурах вистачає.
В даному контексті потрібно згадати неоднозначні слова попереднього посла Росії в Білорусі Олександра Сурікова, який на урочистому прийомі з нагоди завершення своєї дванадцятирічної місії побажав, щоб спірні питання між обома сторонами вирішувалися без серйозних іміджевих втрат. А спірних питань, як і питань для роздумів, досить багато…
Союз тріщить по швам?
Останнім часом з вуст російських та білоруських політиків лунає все більше заяв про проблеми в союзних відносинах, які різними посадовцями характеризуються і шорсткими, і водночас варварськими. В умовах загострення геополітичної ситуації у світі позиції Москви та Мінська стали кардинально різнитися. Білорусь декларує свою нейтральну позицію, не бажаючи бути безпосереднім учасником в процесі конфронтації між Сходом та Заходом. Росія, навпаки, перебуває в статусі гегемона та намагається втягнути своїх партнерів в геополітичне протистояння.
Зміни у світовій економіці та на ринку енергоресурсів, значні витрати на реалізацію політики територіальної експансії змусили Кремль переглянути союзницькі домовленості у сфері економічних преференцій. Білорусь, яка жодним чином не порушувала взятих на себе зобов’язань в рамках інтеграційних утворень, в умовах економічної залежності від Росії розраховує на продовження отримання дивідендів, серед яких знижені ціни на енергоносії, кредитну підтримку, необмежений доступ власних товарів на російські ринки.
Сценарій по захопленню Білорусі та її включення до складу Росії знаходиться на порядку денному в Кремля. Про це свідчать дії військово-політичного керівництва східного сусіда по формуванню в прикордонних з Білоруссю регіонах «авангардного» бойового угрупування Збройних сил загальною чисельністю 10-12 тис осіб. З 2016 року на території Смоленської та Брянської областей розгортаються підрозділи (танковий, самохідно-артилерійський, три мотострілецьких полки) у складі 144-ї Гвардійської мотострілецької Єльнинської дивізії, в Смоленській області планується створення змішаного авіаційного полку з літаками-бомбардувальниками.
В якості ударного кулака другого ешелону на українсько-білоруському напрямку розміщено підрозділи відновлених 1-ї гвардійської танкової армії (в смузі від Курської до Нижегородської областей) та 20-ї загальновійськової армії (по ширині від Воронезької до Смоленської областей) загальною чисельністю до 100 тисяч «штиків».
Притаманними «путінському режиму» методами політично-економічного шантажу та залякування Кремль робить все можливе для розширення свого плацдарму в Білорусі. Тримаючи під власним контролем військові об’єкти (станцію управління рухом підводних човнів в Мінській області та радіолокаційну станцію в Брестській області), Москва систематично схиляє Мінськ до розміщення своєї військової бази в Білорусі з метою безперешкодного перебування якомога більшої кількості своїх військових на території «головного союзника».
Всупереч ідеям прозорості кордонів Союзної держави, Росія з 2016 року в односторонньому порядку запровадила процедуру прикордонного та інших видів контролю на державному кордоні з Білоруссю. Попри відсутність будь-яких двосторонніх договорів про позначення лінії білорусько-російського кордону, в порушення всіх існуючих домовленостей про порядок охорони спільного кордону, в 2017 році наказами ФСБ встановлено прикордонні зони та запроваджено прикордонний режим в межах сусідніх з Білоруссю Брянської, Смоленської та Псковської областей.
Для виконання «каральних» функцій в складі регіональних управлінь прикордонної служби ФСБ на кордоні з Білоруссю розгорнуто прикордонні підрозділи. В рамках заходів з удосконалення прикордонної інфраструктури російською стороною встановлено стаціонарні пункти пропуску, встановлено попереджувальні знаки, які інформують про наявність державного кордону в місцях, в яких його, згідно союзних принципів, бути не може.
