У польському Сеймі в середу відбулася дискусія напередодні прийняття закону і постанови у справі встановлення Дня мучеництва кресов’ян та кваліфікації Волинської трагедії.
Формально дискусія проходила на запитання опозиційної партії Kukiz’15 до польського уряду в справі «ставлення уряду до питання про пам’ять жертв геноциду, виконаного проти польських громадян злочинцями ОУН-УПА на Волині і Східній Малопольщі [Галичині] та реакцію польської влади на розповсюдження злочинної бандерівської ідеології».
Чому це важливо? Щороку 11 липня так звані кресові середовища відзначають пам’ять про Волинську трагедію. Кілька разів поспіль до цієї дати польський Сейм приймав відповідну постанову. Найбільш запеклою була дискусія 2013 року, у 70-річчя Волинської трагедії: тоді Сейм, у якому більшість мала «Громадянська платформа», визнав події на Волині «етнічною чисткою з ознаками геноциду».
Тепер у Сеймі перебуває кілька проектів від різних партій щодо волинських подій.
Теперішня партія влади «Право і справедливість» (PiS) внесла у червні законопроект під назвою «Про вшанування пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами в 1939—1945 роки», а також про встановлення Державного дня пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами. Опозиційна нині «Громадянська платформа» запропонувала свій законопроект, але вже під назвою «про польсько-українське примирення». Дві інші опозиційні фракції — Польська селянська партія та рух «Кукіз’15» — внесли до Сейму законопроект про визнання 11 липня Днем пам’яті жертв геноциду, вчиненого підрозділами ОУН-УПА.
У чому різниця? — У трактуванні (чи будуть події окреслені словом «геноцид») та власне сама дата «мучеництва кресов’ян». Правляча «Право і справедливість» (PiS) лобіює встановлення пам’ятного дня на 17 вересня, тобто день, коли СРСР напав на Польщу. Більш радикальні політики вимагають встановити цю дату 11 липня, тобто в день кульмінації Волинської трагедії в 1943 році, коли, як говорилося під час дискусії, «банди УПА напали одночасно на понад 100 польських сіл».
Загалом парламентська дискусія точилася навколо дати (так, депутати руху Kukiz’15 часто виступали в чорних футболках з написом «11 липня — день геноциду поляків», їхня промова починалася від слів: «Чи знаєте ви, що 11 липня банди УПА напали…» — і використовували парламентський час для того, щоб зачитати історію нападу на чергове село). Польська селянська партія (PSL), яка ще недавно була в коаліції, підкреслювала «людобуйчий» характер Волинських подій. Депутати «Громадянської платформи» (PO) та партії «Сучасна» (Nowoczesna) найбільше різнилися в оцінках від своїх колег — одні закликали до примирення і спільних постанов з українцями, інші закликали розслідувати випадки «сіяння бандерівської ідеології».
Що ж станеться? — Розклад у польському парламенті такий, що вирішальним буде голос «Права і справедливості». Тому найважливіша частина парламентської дискусії мала місце в перші її хвилини під час виступу віце-міністра культури Польщі Ярослава Селліна. Він запевнив, що поляки, убиті на Волині, «будуть належним чином вшановані», однак закликав до поміркованості в позиції.
Уже пізніше, після парламентської дискусії віце-спікер Сейму Ришард Терлецький наголосив, що:
Сейм не скликатиме позачергової парламентської сесії на 11 липня, натомість згадає жертв Волинської трагедії на сесії, що починається 19 липня.
Окрім встановлення Дня мучеництва кресов’ян, Сейм повинен також прийняти резолюцію, яка віддасть шану українцям, які загинули, рятуючи поляків.
Однак варта уваги сама парламентська дискусія, яка відбулася 6 липня. У дебатах, що тривали майже дві години, була понад півсотня виступів, і весь час до мікрофону зголошувалися чергові охочі (для порівняння: для обговорення проблем останніх днів на кордоні з Україною вистачило кількох хвилин). ПРОстір зібрав найцікавіші цитати депутатів.
Пам’ять про Креси є фундаментом польської національної пам’яті (Міхал Дворчик, PiS).
Польський Інститут національної пам’яті веде багато слідств, де вживається слово «геноцид». Щоб продовжувати ці слідства, не потрібна окрема постанова Сейму. Вона напружуватиме відносини, а нам потрібні спільні заяви [з українським парламентом]. Нам треба іти дорогою Івана Павла ІІ, який закликав до примирення (Марцін Свєнціцький, PO).
Були різні способи вбивства поляків, це справді вражає. Тому я нагадаю кілька (Ельжбета Боровська, Kukiz’15).
Зрада. Тільки таким словом можна описати те, як поводиться правляча партія в кресовій справі. Зрада кресової справи. Я це говорю як нащадок тих, хто пережив цей геноцид. Після цієї колаборації з українськими бандерівцями ви, «Право і справедливість», більше не отримаєте підтримки кресових середовищ (Роберт Вінніцький, позафракційний).
Жертви вимагають пам’яті, але не помсти. А слухаючи вас, маю враження, що ви хочете не пам’яті, тільки збиття політичного капіталу у кресових середовищах. Це відкрито тільки що визнав депутат Роберт Вінніцький. Пріоритетом для польської держави є добрі відносини з Україною, а ви граєте так, як хоче Владімір Путін (сміх у залі; Адам Шлапка, Nowoczesna).
Польська селянська партія ніколи не змінювала своєї позиції щодо Волинської різанини, чи то була в коаліції, чи в опозиції. З року в рік стає все гірше, тут, на Сході. Тепер є час, щоб закінчити це, це для блага і для примирення найбільш потрібне в даний момент. Бо настрої з боку українських націоналістів підживлюються. Це також повинно викликати агресію серед поляків (вигуки в залі: «Справді так!»; Мечислав Каспшак, PSL).
Це геноцид, треба ясно сказати, що це був геноцид. Але дозвольмо українцям шанувати своїх героїв (Юзеф Ляссота, PO).
УПА не боролася з німецьким окупантом, проте мордувала польських громадян. Шановні, є чимало випадків прославляння УПА на території Польщі! Це, зокрема, близько 200 нелегальних пам’ятників, що їх ставлять локальні представники меншини з України [замість української меншини в Польщі — редакція]. З’являється теж чимало публікацій польською мовою, у яких прославляється УПА (Бернадета Криніцька, PiS).
Поляки гинули даремно! Я відчуваю себе ніби не в польському парламенті, депутатам якого ледве переходить через горло слова «лю-до-буй-ство»! (Томаш Яскула, Kukiz15).
Я особисто як депутат правлячої партії дуже болісно сприйняла слова про те, що я є зрадником. Геноцид наших предків, поляків, насправді тривав до 1947 року (Анна Мільчановська, PiS).
Обов’язком польського уряду є захист польських інтересів, зокрема охорона пам’яті жертв українського геноциду, що мав місце в 1939—48 роках і був виконаний бандитами та вбивцями з ОУН та УПА. Товариство захисту пам’яті «Перемиських орлят» обурене поведінкою поліцією 26 червня, під час походу українських націоналістів у Перемишлі під прикриттям церковної процесії. Я хотіла запитати, чи буде слідство у цій справі (Малґожата Пемпек, РО).
Я ще до вищесказаного додам: а що ж там робив оркестр української армії? Яким чином у нормальному польському місті марширує чужа армія? Не бійтеся українців, ви за два дні можете проголосувати за цей закон (Марек Якубяк, Kukiz’15).
Банди УПА зародилися безпосередньо через агресію Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 року. А ви хочете встановити [«День мучеництва»] 17 вересня, але це маячна! Якщо ви вже так не хочете 11 липня, то зробіть 22 червня! (Марек Якубяк, Kukiz’15).
Я сам походжу з кресової родини і добре розумію цей біль. Проте шкода, що без великого розголосу залишися важливий лист української еліти [про примирення] (Яцек Протасевич, PO).
На сході Польщі маємо останнім часом величезну міграцію з України. Це вже досить великий процент населення в Люблині. Чи польський уряд думає над окремою освітньою програмою [про події на Волині — ред.] для тих громадян України, які мають дозвіл на тимчасове чи постійне перебування у Польщі? (Ґабріеля Масловська, PiS).
Я хотів запитати про інше, ніж про визначення «геноцид». Напевно, потрібні будуть гроші на ексгумацію жертв. Чи відповідні міністерства будуть звертатися з проханням запевнення коштів у бюджеті на ексгумації? (Станіслав Пєнта, PiS).
[З осудом:] Я не дивуюся Міхніку, Валенсі чи Кійовському, котрі опублікували лист примирення українцям (Юзеф Бринкус, Kukiz’15).
Ми ставимося до України як до дитини зі спеціальними потребами, яка то носик забрудить, то щось там наробить (Анджей Мацєєвський, Kukiz’15).
Тоді загинули півмільйона поляків. Кажуть, що Україна потребує більше часу. Але вона отримала досить багато цього часу після 1989 року. Вона цього часу потребує для того, щоб виховати нове покоління бандерівців (Ельжбета Боровська, Kukiz’15).
Україна — наш важливий сусід. Ми підтримуємо інтеграцію цієї країни з ЄС і НАТО. Тому наш уряд, уряд Права і справедливості, говорить — так для блакитно-жовтої України, ні — для України червоно-чорної. Нам важливо інвестувати в майбутнє України, і цією інвестицією є правда (Ян Дзєдзічак, державний секретар МЗС Польщі).
Цитати записані в хронологічному порядку. Перевірити їх можете на відео дискусії, повністю:
