У Парижі відбуваються Паралімпійські ігри, що традиційно беруть старт після головних змагань планети.
Україну репрезентують 140 спортсменів із обмеженими фізичними можливостями в 17 із 22 видів спорту. Коли наша команда крокувала на церемонії відкриття, близько 50 тисяч глядачів, які перебували на трибунах од Єлисейських полів до площі Згоди, звелися на ноги й аплодисментами вітали українців.
Не обійшлося й без ганьби. Достойники від паралімпійського спорту не менш падкі на криваві московські «заохочення», ніж їхні колеги з Міжнародного олімпійського комітету. Близько двох місяців ці пройдисвіти відмовлялися затверджувати офіційну форму національної команди України на Іграх-2024 через зображення мапи нашої держави з … Кримом. Саме так! Форму збірної із зображенням мапи в міжнародно визнаних кордонах ці «клерки» вважали надто політизованою. А що нам було зображати на мапі своєї держави? Частину Курської області наразі так званої РФ? Очевидно, що високі паралімпійські чини каламутили воду аж ніяк через своє невігластво. Прикро, бо нині за український спорт нікому рішуче постати. Національний олімпійський комітет очолює сумно відомий Вадим Гутцайт, регіонал із стажем, клерк часів Януковича, що мав, або й дотепер має, спільний бізнес біля Москви із фсбшниками.
Щодо злодіянь Міжнародного паралімпійського комітету, тут очевидне право України позиватися до високих судів. У намаганнях заборони не важко вгледіти визнання цими бовдурами анексії ворогом частини Української території. А ще, вони допустили до Паралімпіади аж 90 москалів. Хай також у так званому нейтральному статусі, із забороною участі в офіційних заходах, згадувати назву своєї так званої країни тощо. Але число кацапів вражає.
Ворог усіляко і всюди намагається влізти у великий спорт. Такий собі президент Федерації шахів Киргизстану Бабур Толбаєв запропонував повернути москалів і білорусів до участі в змаганнях. Річ ясна, цей не з власної ініціативи просторікує. Тим паче, гряде вересневий конгрес ФІДЕ в Будапешті. Нібито, пропозицію цього Бабура включили до порядку денного загальних зборів. На біду, діятиметься в Угорщині, що може посилити позиції всіх цих прокремлівських «долбаєвих».
Але що дивуватися казахам, мадярам, коли маємо своїх. Чемпіон за версіями WBA, WBO, WBC та IBO у надважкій вазі Олександр Усик відвідав так зване богослужіння в церкві так званого і все ще московського патріархату. Храм Агапіта Печерського, що в українській Лаврі, далі у полоні чужинців-ворогів. Так звану відправу там чинив «сам» Онуфрій, що є для них митрополитом і, зокрема, наставником Усика у вірі. Тут варто наголосити, що цей «митрополит» Онуфрій є членом так званого синоду московської так званої церкви. Візит Усика стався 25 серпня, наступного дня після підписання президентом України закону про заборону релігійних організацій, пов’язаних із РФ.
Публічна підтримка МП. Очевидний крок на розкол суспільства. Адже Усик є надто відомою особою, що нею захоплюються тисячі прихильників боксу і не тільки. А ще, боксер своїм чином оригінально віддячив президенту, який, перед Днем державного прапора України, відзначив Олександра нагородою «Національна легенда України»… Під час церемонії Володимир Зеленський наголосив, що «попри агресію Росії цінності, що є фундаментом цієї нагороди, залишилися незмінними. Це повага. Це шана. Це гідність. Це те, як держава Україна каже дякую своїм людям, своїм героям, своїм легендам. Тим, хто поміж нас і кого ми маємо цінувати». Така реальність: героїв, яким Україна дякує, настановляють московські попи.
Але треба виокремити й той факт, що Олександр Усик створив фонд допомоги постраждалим родинам і переказав на підтримку ЗСУ 740 тисяч доларів. А також, згадати про його кума – боксера Василя Ломаченка, який жодним чином не засудив військову агресію москалів. Ломаченко переконаний, що закон про заборону москвинської так званої церкви в Україні прийняли безбожники, які обманули самі себе. Просторікує, що неможливо обманути Бога, що він щасливий жити у час, коли провіряється істинна віра. Схоже, пропущені удари в голову вже позначаються на цьому «віруючому» вельми суттєво.
Полку ломаченків-усиків прибуло. Неодноразова українська чемпіонка із стрибків у висоту Оксана Окунєва закликала не ділити українців за мовою спілкування. Їй «набридло бачити, як ганьблять російську мову». Уродженка Миколаєва закликала «націоналістів із Західної України», щоб вони «нє раздєлялі Вєлікій Украінскій Народ по язиковому прізнаку». Далі стрибунка взяла ще вище, повідомивши, що «оттталківаясь от історічєскіх фактов, украінскій і рускій язикі проізошлі із дрєвнєруского язика»… З’ясувалося, що більша частина корінних громадян України, їхніх предків, які жили ще до появи України, говорили і говорять «по-рускі». Врешті, сама себе вивела на чисту воду, коли приліпила до свого гармидеру слова Тараса Шевченка: «Чужого навчайтесь й свого не цурайтесь». Отже, мова і «язик» все ж чужі. На щастя.
Якщо Окунєва дійсно прагне нівелювання розмовного бар’єру, то має вивчити солов’їну. Живе, бо, вона в Україні. І має знати мову своєї країни. Інакше її проблема залишатиметься суголосною гуморесці геніального Павла Глазового:
Бо така сама біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика –
І не знає мови!
На відміну від стрибунки, сумної слави Григорій Суркіс не такий категоричний, куди більш гнучкий. Мовою, відчувши незворотні демократичні процеси, він послуговується ще з часів Помаранчевої революції, щоразу вдосконалюючи її рівень в унісон демократичним процесам в державі. Нині днем із вогнем не віднайдеш жодного сучасного виступу, інтерв’ю чи заяви, коли цей член ледве не всіх ворожих партій в Україні вдається до «язика».
Але, повертаючись до згаданого вище закону про заборону московської так званої церкви в Україні, й Суркісу довелося остаточно зняти маску. Цей все ще народний депутат України, віце-президент УЄФА і фактичний власник київського «Динамо» проголосував проти. Майже відразу вболівальники «біло-голубих» висловили обурення:
«Ми, фанати «Динамо» Київ, з обуренням дізналися, що Григорій Суркіс, який має відношення до нашого улюбленого клубу, проголосував проти заборони московської церкви.
Цей вчинок є черговим підтвердженням того, що Григорій Суркіс діє всупереч з національними інтересами України.
Протягом багатьох років він підтримує зв’язки з проросійськими політиками та олігархами, систематично діючи проти нашої Держави. Він був одним із тих, хто активно підтримував тісні зв’язки з ворогом навіть після анексії Криму, початку війни на Донбасі та продовжує це робити і зараз.
Його голос проти заборони московської церкви, яка протягом тривалого часу розповсюджує російську пропаганду та підтримує агресію проти України, став черговим доказом його зради. Така позиція є неприйнятною, особливо в контексті нинішньої боротьби України за свою незалежність та територіальну цілісність.
Для нас, прихильників «Динамо», неприйнятно, що Григорій Суркіс все ще має відношення до клубу, який завжди був символом української гордості та спротиву завдяки своїм вболівальникам. Його гуманітарна допомога у вигляді «мівіни» та засобів особистої гігієни не здатна стерти статус ворога з його імені.
Григорій Суркіс роками завдавав шкоди нашій державі. Він був і залишається політичною фігурою, яка активно сприяла просуванню проросійських інтересів в Україні. Його дії є злочином проти нашої країни і заслуговують на тюремне ув’язнення.
Ми багато років категорично засуджуємо його дії та переконані, що «Динамо» Київ має раз і назавжди відмовитися від згадки про цього ворога України у своїй історії».
Очевидно, що після цієї різкої заяви багатотисячна армія прихильників відомого клубу має перейти до рішучих дій і змусити Суркісів нарешті повернути «Динамо» Україні, українцям. Час раз і назавжди очиститися від всього ворожого, промосковського.
Такий чин був би вінком Пам’яті для багаторічного фаната «Динамо» Андрія Клименка, який несподівано і так рано залишив нас. Друг «Клим» прожив коротке, але яскраве життя в постійному русі за все українське, зокрема й за дійсно УКРАЇНСЬКИЙ футбол.
Григорій Жибак
