Ігор Лосєв
Ми дуже схвильовані тим, що сталося в Донецькій області в місті Вугледар, де наші війська зазнали поразки і покинули це місто. Ворог, скориставшись цим, розпочав наступ на кількох інших напрямках. Москалі вдарили всією своєю потугою саме тоді, коли у нас розпочалася ротація. Ротація – це зміна втомлених частин новими, свіжими. В цей момент військові підрозділи є найбільш вразливими, тому дуже важливо зберегти ротацію в абсолютній таємниці. На цей раз не зберегли.
У соціальних мережах багато військових звинувачують у розкритті планів нашого війська народну депутатку від партії «Слуга народу» Мар’яну Безуглу. Вона чомусь вирішила, що є військовим генієм і активно втручається у справи нашого командування, не маючи ні відповідної освіти, ні відповідного досвіду. Її втручання дуже шкодять, а президент Зеленський замість того, аби її покарати чи, принаймні, закликати до порядку, зняв із посади командира бригади «Чорних запорожців», який тривалий час захищав Вугледар у надзвичайно важких, пекельних умовах.
Катастрофи під Вугледаром слід було очікувати ще тоді, коли Зеленський усунув головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного. Залужний – це справжній український генерал, полководець від Бога, який має величезний кредит довіри від української нації. Саме цього боявся Зеленський, що уславлений генерал може стати для нього небезпечним конкурентом на наступних президентських виборах. Разом із Залужним із ЗСУ прибрали ще 16 генералів і це призвело до хаосу, який у таких випадках починається у військовому організмі. Призначений замість Залужного генерал Сирський – хороший генерал, але до Залужного йому далеко.
Прикро, що наш верховний головнокомандувач Зеленський в його кадровій політиці у війську керується не національними інтересами України, а особистими егоїстичними міркуваннями, дуже побоючись політичної конкуренції. Його кадрові рішення можна схарактеризувати таким реченням: «Найкращі – на вихід!». Будь-який талановитий командир має перспективу не сподобатися Зеленському або його підлеглому Єрмаку. До речі, цей голова Офісу Президента має величезну владу, хоча його ніхто не обирав, він не має мандату від виборців, лише особиста безмежна довіра Зеленського, повноваження котрого закінчилися ще в травні поточного року…
Звертає на себе увагу і доля екс-командувача Військово-повітряних Сил генерала Олещука. Маючи набагато менше літаків і літунів ніж російський агресор, генерал Олещук спромігся не дати загарбникам завоювати панування в українському небі і таким чином захистив населення наших міст від російських килимових бомбувань. Такого командувача треба нагороджувати, а Зеленський його звільнив із посади…
Немає нічого дивного в тому, що після звільнення Валерія Залужного у нас почалися невдачі на фронті, невдачі, котрих було цілком можливо уникнути.
Генерала Залужного треба негайно повертати на посаду головнокомандувача, поки ще не пізно. Це не потрібно Зеленському, але це потрібно Україні. І необхідно максимально відсторонити від військових справ Єрмака, Безуглу і всіх таких осіб.
Звісно, наші західні союзники бачать і розуміють ці дивні дії Зеленського та його офісу. Нещодавно вони звернули увагу на спроби звільнення шефа військової розвідки України генерала Буданова. Все це підриває довіру до нашої держави, як, до речі, й негативна селекція офіцерського корпусу України з боку нашої найвищої влади. Такі дії треба припинити, тим більше під час важкої війни проти жорстокого ворога.
