На думку Президента Російської Федерації Путіна, який очолив недавно створену Раду з міжнаціональних питань, одним з найважливіших питань державної національної політики є проблема вивчення російської мови, «ее популяризации на федеральном уровне». На засіданні Ради Президент висловив стурбованість рівнем знання рідної мови громадянами Росії.
За словами Путіна: «Фундаментальной основой единства страны безусловно является русский язык, именно он формирует общее гражданское, культурное, образовательное пространство. И знать его, причем, на высоком уровне, должен каждый гражданин России… Внимание к русскому языку— это, казалось бы, естественная вещь, но создается впечатление, что мы недооцениваем значение этого явления для страны, для государства. Считается, что это такая же данность, как воздух, и она сама по себе будет развиваться. Но если мы заглянем в некоторые населенные пункты, где-нибудь на окраине РФ, не уверен, что мы там обнаружим такое же знание русского языка, как в некоторых городах-миллионниках. А это, между прочим, разрушает страну — такая ситуация — и людям создает проблемы»».
Що тут можна сказати? Так і має бути, Президент як гарант стоїть на сторожі слова, на сторожі мови, на сторожі держави! І так у Франції, Польщі, в інших державах, які поважають себе і їх поважають.
Президент також дбає про розвиток і поширення російської мови у світі, причому Росія дотримується принципу, відверто викладеному главою комітету Государствєнной Думи з міжнародних справ Костянтином Косачовим, який вважає, що політика будь-якої держави з великою часткою російськомовного населення щодо статусу російської мови має стати одним із головних критеріїв, які формують загальний підхід Росії до відповідної країни.
А на чому стоять державці в Україні? Цікаво, чи хто має проблеми від незнання української мови, навіть не на околиці України, а у великих містах, у державних органах, у Верховній Раді, у …? А, якщо й хто має через власну духовну лінь, то є бойовий загін під назвою партія регіонів зі своїми забродами ківаловими і яничарами колесніченками, які сорочку порвуть, щоб «нормальні» люди не мали проблем з якоюсь там українською мовою. І, щоб убезпечитися від зайвих розумових навантажень з мовою надалі, є міністр Табачник для перетворення українців в манкуртів. Як у Тараса Шевченка: «Німець скаже: “Ви моголи”. “Моголи! моголи!” Золотого Тамерлана онучата голі. Німець скаже: “Ви слав’яне”. “Слав’яне! слав’яне!”Славних прадідів великих Правнуки погані!».
Поставимо запитання – тільки не треба сміятися. Чи можна уявити на сторожі української мови, українського слова Януковича чи Ніколая Азарова? Здається, риторичне питання!
Заодно запитаємо українських державців, їхніх клевретів. Калькуємо з Путіна: фундаментальною основою для єдності України є українська мова???
А тим часом Ківалова, Колісниченка і іже з ними «заслужених борців» Болдирєва, Царьова Путін нагородив медалями. Щоправда з Положення про медаль (медалью Пушкина награждаются российские граждане и иностранцы за заслуги в области культуры и искусства, просвещения, гуманитарных наук и литературы, за большой вклад в изучение и сохранение культурного наследия, в сближение и взаимообогащение культур наций и народностей, за создание высокохудожественных образов) важко зрозуміти за що. Хіба що додати: за боротьбу з українською мовою. Іще «борці» запевнили Путіна, що вирішать питання з російською мовою в Україні.
Валерій Семененко, співголова Об’єднання українців Росії 2005-2011 р.р.
Москва, 21 лютого 2013 р.
