Йосиф Сірка
Лицемірство кремлівської верхівки, яка говорить веденням війни про мир, повторюють російські суди, які говорять про справедливість, а засуджують невинних до ув’язнення. Це наглядно продемонстрували російський президент Путін, який відвідав Папу Франціска та московський суд, який того ж дня продовжив арешт українській льотчиці Надії Савченко до 30 вересня 2015 р..
Кілька днів тому «засвітився» на російському телевізійному екрані інший російський політик і голова одної з політичних партій Жириновський. Оскільки цивілізований світ сприймає його більше ніж політичного клоуна, то не дуже поширюють його «вимоги» та «пропозиції» щодо провадження російської політики по відношенню до Європи та США. Але не слід інґнорувати його виловлювання, які доходять до вух мільйонів російських (і не тільки) глядачів, зокрема молодих, до яких Жириновський промовляв з екранів телебачення.
«Знищити європейські столиці та розстріляти або повісити Надію Савченко» є поважним закликом Жириновського до насильства, до злочину і тут російський суд міг би сказати своє слово. Та дарма чекати дій від суду, який вже майже рік утримує ув’язненою дівчину, яка не скоїла жодного злочину, але яку насильно, з мішком на голові завезли в Росію, звинуватили у вбивстві, яке відбулося після її захоплення і далеко від місця її побуту.
Слід пригадати собі, що після безпрецедентного загарбання Росією української території Криму, після брутального нападу на миролюбну Україну на Донбас, розпочалася неймовірна поведінка російської верхівки, яка брехню оголосила своєю державною ідеолоґією. Кажуть, що коли хтось бреше, то повинен мати добру пам’ять, щоб вміти цю брехню повторити. Російські ЗМІ, які стали поширювачами брехню про це не думають, бо у них брехня цілковито замінила правду.
Тільки в тоталітарних країнах можливі переслідування політичних противників, релігійних, чи расових представників і саме такою країною виявляється Росія, яка утримує цілковито безпідставно ув’язненою Надію Савченко. Сьогодні, 10-ого червня московський суд продовжив арешт Народного депутата ВР України, члена постійної делеґації Парламентської асамблеї Ради Європи Надії Савченко до 30 вересня 2015 р., та вже, на цей раз, не згадав „вбивтво”, але „тільки” „незаконний перехід державного кордону”. Лицемірство показує суд, який знає, що Надію проросійські бандити та російські солдати силою і проти її волі завезли в Росію. „Вбивтво” вже не згадують, бо, певно, доказів про її непричетність до загибелі журналістів нема, але є свідки, які її захопили і підтвердили, що вона була вже полоненою, коли журналісти були ще живими.
Російський суд досі цього факту невраховує, як і те, що не вона незаконно перейшла державний кордон, але незаконні бандитські угрупування й досі порушують державний кордон, який Росія визнає. Про незаконне перевезення дівчини з мішком на голові через державний кордон слід було б судити бандитів, які вчинили цей злочин, порушуючи всякі закони, але й норми цивілізації.
Досі Російський суд та російська влада проіґнорували звернення українського уряду, світових політиків та парламентів – їхні прохання звільнити незаконно ув’язнену Надію Савченко.
Це вперше в історії європейської цивілізації, коли аґресор, за допомоги свого війська та спонзорованих бандитів захоплює частину території сусідньої країни, а потім викрадає, незаконно перевозить на свою територію невинну патріотку сусідньої країни і звинувачує її у вчинках, які вона не скоїлка.
Цивілізований світ вперше зустрічається з такою країною, де не тільки очільники та політики лицемірять, але де й ЗМІ та суди не здатні відрізняти правду від брехні, бо 24 години щодоби брехні – не залишає місця для правди. Тому нашим обов’язком є вжити усіх засобів політичних, дипломатичних, протестних акцій на оборону невинної Надії Савченко, бо московський суд є свідченням того, що жириновських в Росії більше ніж один.
Йдеться не тільки про долю Надії, але й про завоювання цивілізації, характерними ознаками поняття якої є інтелектуальні, естетичні, технологічні і духовні властивості народу. Суд над невинною Надією Савченко є свідченням того, що саме за роки „імперії зла”, як її назвав американський президент Рейґан, цивілізаційний процес не тільки гальмувався, але й набирав зворотних напрямків. Саме тому можливі такі цивілізаційні „звихнення” в Росії, які демонструють потребу декомунізації і в Росії. В противному разі тут будуть місяцями, а то й роками, судити невинних, вбивати близьких, сусідів та друзів, будуть віддалюватись не тільки від цивілізаційних надбать, але й гуманітарних надбань людства.
Тому суд над Надією Савченко та іншими українськими невинними громадянами повинен нас заохотити до протесту, до висловлення свого НІ лицемірським судам Москви над невинними людьми, та вимагати ЗВІЛЬНІТЬ ЖЕРТВИ БРЕХНІ!
10.6.15 р.
