Формально — це чергова адміністративна процедура. Насправді — продуманий крок, що має на меті зламати спротив і остаточно перетворити українців на «росіян». Тих, хто не підписується під новою реальністю, кремль змушує ставати «мігрантами» на власній землі — з обов’язковим збором біометрії, медичними тестами, реєстрацією в поліції та щоденним страхом бути депортованим.
«Нас уже попередили: не буде паспорта — не буде лікаря, роботи, школи. Нічого. У тебе просто немає прав. У тебе є тільки обов’язок — мовчати», — каже Галина з Токмака. Її сина, за її словами, нещодавно затримали за відмову співпрацювати з «новою адміністрацією».
У селах ситуація ще гірша. Там, де російська присутність не така щільна, тиск часто відбувається через систему доносів, шантажу та економічного тиску. Люди залишаються без пенсій, без роботи, без медичних послуг. Усе залежить від «документу», виданого окупантом.
«У нашому селі лишилося мало чоловіків. Молодь виїхала або мобілізована, старші — бояться лишній раз виходити з дому. Без паспорта ти ніхто. А з паспортом — ти зрадник», — розповідає жінка з тимчасово окупованої частини Херсонщини.
Ці практики не нові. Примус до зміни громадянства на окупованій території є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права — зокрема, Женевських конвенцій. Але росія від самого початку повномасштабної агресії демонструє повну зневагу до міжнародних норм. А інструмент паспортизації — це лише ще один засіб колоніального контролю.
Механізм простий: або ти погоджуєшся на асиміляцію, або тебе витискають, змушують мовчати, знищують фізично. Це не просто адміністративна політика — це етнічна чистка. Поступова, тиха, але цілком свідома. І спрямована насамперед на тих, хто чинить спротив.
В умовах війни примус до громадянства набуває особливої ваги. Адже ті, хто отримав російські паспорти, потрапляють і до баз мобілізації. Таким чином москва знищує українців не тільки як націю, а й використовує їх як гарматне м’ясо для власної імперської війни.
Цей процес є частиною ширшого ланцюга імперських злочинів. Те, що зараз відбувається в Мелітополі, Бердянську, Новій Каховці, — логічне продовження депортацій кримських татар, політик русифікації в Білорусі, насильницького оросійщення бурятів, саха, ерзян, черкесів. Всі ці народи — мішені однієї системи. І кожен із них може знайти у цьому спільному досвіді відлуння власної історії.
На тлі цього мовчання світу особливо гірке. Те, що відбувається зараз — це не просто проблема України. Це виклик для кожного, хто цінує свободу, гідність і право називати себе тим, ким він є.
Російська імперія знову грає за старими сценаріями. Але цього разу — проти неї стоїть не одна нація. Сьогодні — українці. Завтра — кожен, хто відмовляється бути «частиною великої росії». І саме в цьому — основа солідарності народів.
Бо наша пам’ять, наша мова, наше ім’я — це те, що вони хочуть відібрати. І це саме те, за що варто боротися разом.
