31 серпня в британському виданні «The Independent», яке належить російському бізнесмену Лєбєдєву, вийшов матеріал присвячений можливому повернення в українську політику Віктора Медведчука, що, по суті, є технологічною спробою відбілювання кума Путіна перед західною аудиторією, його легітимацією як «авторитетного» та «впливового» українського політика. У цьому матеріалі було згадано про кампанію «СтопРеванш» та заплановану проти Медведчука акцію під ГПУ 4 вересня. Тому вважаємо за доцільне надати свої коментарі до цього матеріалу, адже позиція активістів «СтопРеванш» в матеріалі практично не представлена, на відміну від позиції Медведчука. Проте, перед тим, як змістовно коментувати все сказане в цій статті Медведчуком, коротко про сам контекст публікації:
1. Віктор Медведчук проводить активну інформаційну кампанію для повернення собі статусу публічного політика і використовує для цього підконтрольні або доступні ЗМІ. В Україні – це телеканали «112» та «Newsone», за кордоном ресурси «друзів» свого кума Путіна.
2. Головний посил Медведчука – формування з себе образу єдиного справді проросійського лідера України, головного ідеолога та реалізатора концепції реваншу РФ в Україні.
3. У цьому розрізі матеріал в «The Independent» є відвертим «олюдненням» Медведчука – з одного боку для балансу даються декілька критичних для Медведчука тез, з іншого – надаються розлогі відповіді самого Медведчука в темі україно-російських взаємин.
Тепер щодо ключових тез матеріалу та заяв Медведчука, які є відвертою маніпуляцією або неправдою:
1. Єдиний політик, здатний вести переговори з Кремлем. По-перше – жодних переговорів із Кремлем Медведчук не веде і вести не може, оскільки він є уособленням політики Кремля в Україні. Уже не говорячи про те, що він не має жодного владного мандату на подібну політику. По-друге, тем для переговорів із Кремлем може бути лише дві: деокупація Криму та Донбасу і виплата контрибуцій Україні. Хоч одну з цих тем Медведчук може підняти перед Путіним? Питання риторичне.
2. Медведчук постійно наголошує, що саме завдяки йому відбувається обмін полоненими. По-перше, в Україні немає російських полонених – лише російські та проросійські терористи, засуджені українським судом. По-друге, в російських тюрмах та в «підвалах» окупованих частин Донецької та Луганської областей перебувають українські заручники та політв’язні. І по-третє, ефективність Медведчука як переговірника в цьому питанні практично дорівнює нулю: витягнути з рук росіян та терористів хоча б когось, стало можливим через тиск міжнародної спільноти та зусилля української влади і спецслужб. Яскравий приклад брехливості та неефективності Медведчука – його позиція по Сенцову. У тому, що його ще не звільнили, виявляється, винною є Україна та влада, яка постійно піднімає це питання і посилює тиск на РФ. Не Росія, не Путін, які абсолютно незаконно утримують Сенцова та інших в свої тюрмах, а саме Україна.
3. Вважає Юлію Тимошенко головним кандидатом в президенти і фактично відкрито її підтримує, але одночасно заперечує будь-які зв’язки з нею. Тут вже більше йдеться про певну алогічність заяв Медведчука. Крім того, вже давно не є секретом про тісні політичні взаємини Тимошенко та Медведчука та їх особливі стосунки з Путіним. Зовсім недавно про це розлого розповів в інтерв’ю виданню «Українська правда» екс-президент Віктор Ющенко.
4. Не бачить підстав для вибачень через суд над Стусом – вважає, що виконував свою роботу правильно, а Стуса посадили і фактично знищили законно. Тут навіть коментувати щось важко – цинізм, аморальність і безпринципність. Хочеться лише нагадати Медведчуку і журналістам видання – свого часу мільйони людей загинули в концтаборах нацистської Німеччини також згідно діючого на той час законодавства. Але чомусь ніхто не поспішає реабілітувати через це нацистську систему.
5. Традиційно просуває всі ключові російські тези щодо переформатування України – федеративний устрій, широка автономія Донбасу, проти вступу в НАТО; контрольованість української влади з боку США тощо. Така політична позиція це і є реванш в чистому вигляді. Власне, проти цього і створена ініціатива «СтопРеванш» – проти зміни політичного курсу, проти повернення до влади колабораціоністів та московських маріонеток. І шановне видання, згадуючи про «СтопРеванш», не надало нам можливості детально обґрунтувати чому ці тези Медведчука в разі їх реалізації на практиці – є знищенням України як незалежної держави.
Можна було б і далі продовжувати, але і цього цілком достатньо, щоб зрозуміти, що матеріал в «The Independent» не має жодного відношення до стандартів журналістики. Зрозуміти, що Медведчук – це загроза і одне з обличь уособлення реваншу. Мобілізуватись та зробити все, щоб цього не допустити, щоб потім не докладати вчергове надзусиль для виправлення ситуації. Тому всіх запрошуємо 4 вересня на акцію «СтопРеванш» під ГПУ з вимогою нарешті розслідувати порушену проти Медведчука справу по антидержавній діяльності.
