У понеділок, 24 липня, президент Польщі Анджей Дуда застосував вето щодо законів про Верховний суд та Державну раду судочинства. Третій закон, про загальні суди, президент підпише. Три проекти стали причиною масових протестів у Польщі, що тривають від середини липня. Що означає президентське вето? Про це в огляді польської преси.
«Newsweek» пише, що через громадський опір Ярослав Качинський змушений був поділити свої плани щодо реформи судочинства на декілька етапів, а президент в той час виконав план «B». Чи це перемога, чи поразка? Це залежить не від Качинського, який не відступає від свого плану знищення ліберальної демократії в Польщі. Вся надія на польське суспільство та еліти.
Після «чорних протестів» мітинги проти реформи судочинства стали другим прикладом, коли влада змушена була відступити. Але це не кінець. Автор пише, що опозиція мусить триматися разом, а люди в будь-який момент повинні бути готові виходити на вулиці. Протести тільки сповільнили процес консолідації авторитарної країни «Ярослава К.». По-перше, Качинський не божевільний, але він дуже небезпечний стратег. Він здатний прискорити переворот, коли не бачить достатнього соціального опору, здатний його уповільнити, розділивши його на стадії, коли опір занадто великий. І коли цей самий опір наближається до пункти, який показує, що влада Качинського все ще безсильна і пуста, а його образливі крики не мають за собою реальної фізичної сили. По-друге, Анджей Дуда не є самостійним політиком, він людина, яка виконує, часами з меншим або більшим власним переконанням, стратегію лідера Права та справедливості. По-третє, закон про загальні суди, який Дуда підписав, відкриває дорогу Качинському знищувати через суди своїх ворогів. Два інших законопроекти ще повернуться, але в зручний для лідера партії час, коли він переконається, що соціальний гнів спав. Але пам’ятаємо, пише автор, що завдяки суспільній мобілізації досягнута нічия, або може й навіть перемога, але війна триває. «Давайте пам’ятати, що єдиний наш шанс в цій війні — це не послуга Качинського, бо він фанатик абсолютної влади, це не мужність Дуди, бо він боягуз для лідера ПіСу, це сила і масовість нашого опору», — йдеться мова в матеріалі.
На веб-сторінці тижневика «Polityka» читаємо, що Анджей Дуда отримав шанс стати президентом усіх поляків. Вето глави держави стряхне польську політику з обох сторін спору. Відомо, що два з трьох законопроектів судової реформи президент відправив до Сейму, що створює нову політичну реальність і стримує брутальні зміни польського судочинства. На жаль, пройшов один з законів — закон про загальні суди, який дає широкі можливості для політичних кадрових змін у судових установах. Але головне, що революція, руйнуюча де-факто існуючу систему, була зупинена, хоча небезпека може повернутися. Як відомо, впертість Ярослава Качинського не ослабне, а хитрості йому ніколи не бракувало. В тексті йдеться мова, що промова президента мала багато сигналів та знаків. «Мала свій серйозний, офіційний і гідний характер, мала теж свої вже давно відомі звернення і критичні зауваження до опозиції», — пише Вєслав Владика. Найголосніше звучали заперечення до міністра юстиції Збіґнєва Зьобра. Хоча, звичайно, його ім’я не згадувалося. Президент, посилаючись на польську традицію і букву закону, сказав, що протестує проти підпорядкування Верховного Суду та Державної ради судочинства генеральному прокурору, тим більше, що в законодавчому процесі роль самого президента була рівна нулю. Дуда підкреслив, що проекти законів були прийняті занадто швидко і без консультацій, не звертаючи уваги на критичні зауваження правових середовищ. Також мова йде про те, чи насправді Анджей Дуда пішов проти Ярослава Качинського, чи така ситуація не розпочинає якусь внутрішню зміну укладів у партії, чи президент не перекреслив таким кроком шанс на переобрання? Кожне з цих питань викликає наступне. Сценаріїв маса. В будь-якому випадку, вперше за свою каденцію президент звучав щиро. Можливо, що Дуда діяв би ідентично і без масових протестів на вулицях. Але все ж таки він підкреслив, що рішення приймає швидко і рішуче, аби заспокоїти настрої. Немає сумнівів, йдеться в тексті, якби президент підписав законопроекти це б вилилось у нову хвилю протестів, а репутація глави держави була б зруйнована.
«Gazeta Wyborcza» звертає увагу на те, що своїм рішенням Дуда зупинив марш «Права та справедливості» до повної диктатури. Навіть за це він заслуговує на похвалу. Перемога демократичних сил і початок розлому в ПіС — саме це означає вето президента. Удар потужний і з довгостроковими наслідками. Всередині партії навколо президента формується конкурентоспроможна політична група, які не розділяють погляди Ярослава Качинського. Таких людей мало, але може бути все більше і більше. Цьому сприяє те, що сила влади Качинського перший раз опинилася під питанням. Це переконує людей у партії, що лідер не всесильний. Більше того, Качинський і велика частина політиків будуть атакувати Дуду. Президент змушений буде діяти самостійно. Але разом з цим він може налагодити контакти з іншими політиками з партії. Анджей Дуда репрезентує на відміну від Качинського м’якішу версію присвоєння держави. Баталії навколо Верховного суду ще не закінчились. ПіС не знайде союзників для відхилення вето. Але, партія може, як прийнято, маневрувати. Навіть скликати несподіване засідання парламенту, де будуть присутні тільки посли Права та справедливості. Тоді буде кворум і вони проголосують те, що захоче лідер. Опозиція мусить бути пильною.
опрацював Євген ПРИХОДЬКО, prostir.pl
Фото: Ігор Ісаєв. Протестувальники під Президентським палацом
