Святослав Караванський
Дістав я листа, якого не маю права публікувати. Але свою відповідь – маю право.
Дорогий пане Ікс!
З Вашого листа випливає висновок, що на підставі підозри можна, всупереч усім правовим засадам, виносити вироки.
Дорогий мій пане! Це ніяк не можна зарахувати до европейських цінностей!
Це нагадує “щасливе минуле”.
Але діло, зрештою, не в цьому. Діло в тому, щоб усім справді европейським силам України виступити єдиним фронтом у боротьбі за владні крісла. Гляньмо на сучасну партію влади. Як вона одностайно виступає на державному фронті! Можна подумати, що це єдинодумна монолітна партія на взір колишньої КПСС. Але Ви прекрасно знаєте, що це не так. Ця монолітна партія на ділі є конгломерат з цілого ряду підпартій. І ці підпартії гризуться між собою, але, коли треба наступати на істинно европейські сили України, то усі підпартії виступають єдиним фронтом.
А істинно европейські сили України хочуть і собі триматися разом для того, щоб повести Україну европейською дорогою. І коли подумати, то вони мають усі можливості це зробити. Але далеко не европейці – їхні опоненти – розуміючи це, усе роблять, щоб розбити єдність справді европейських сил. І треба віддати далеко не европейцям справедливість: вони вже мають досвід, як це робити. Хто, як не їхні агенти, розпалювали сварку між Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко. І не було голосів, які б спинили цю ворожнечу на взір гоголівських Івана Івановича та Івана Нечипоровича.
Є в істинно европейському таборі партія «Свобода», яка дотримується европейських стандаартів. Має сякий-такий електорат, програму, одним словом партія як партія, шанує національнх героїв, борців за незалежну Україну. Має вона й гасло: «Наш герой – Бандера!», бо без Руху Бандери, без повстанської боротьби УПА, не було б розвалу СССР – тюрми народів і тюрми людини. І не було б незалежної України.
Спеціялісти чвар з далеко неевропейського табору і думають “Як би їх укусити?” Аж тут їм на поміч прийшли, хто б Ви думали? Та свої ж таки, наші ж таки мудраґелі: “Із «Свободою» щось нечисте. Не інакше, як провокатори”.
Чи є якісь докази на це?
Та ніяких доказів нема, тільки керівники «Свободи» не дуже дипломатичні. Можуть допускати недоречні жарти. Що є, то є. Це наша біда. Нема в нас дипломатичної жилки. Можемо упороти якусь дурницю, хоч би на зразок сварки Віктора Андрійовича з Юлією Володимирівною. Побутової сварки на державному рівні. І жоден український мудраґель не втручався до тої сварки. Бо ж існує у нас дуже мудра приказка: «Два в драці, а третій, самі знаєте де». А вийшло з того всього, що не третій, а два перших опинилися самі знаєте де.
Сміх сміхом, а на ділі то плакати треба, а не сміятися. Бо ж не дурно хтось із мудрих голів зауважив, що історія повторюється.
От вона і повторюється в Україні.
Треба українцям знову таки триматися разом, не сваритися. Та де! Знайшли причину для сварки знову. Замість того, щоб триматися разом , цураються один одного: «З театральними патріотами нам не по дорозі!». Не по дорозі та й квит!
А кінець, дорогі мої українці, буде той самий що й у Віктора з Юлією, а може, ще й гірший.
От я й узяв на себе місію того третього, що не в драці, й кажу:
«Дорогі мої українці, не сваріться, плюньте на якісь дрібні розбіжності, головне, що ви всі за европейські цінності. Тож єднайтеся, бо це єдиний шлях вижити в цьому далеко не ангельському світі. Беріть приклад з Ваших опонентів. Як вони єднаються. Той мільйонер, а той зек. А тримаються разом. Аж завидки беруть».
