Після розвалу Совєцького Союзу Казахстан залишався найвірнішим союзником Росії. Керівництво Казахстану було надійним партнером Росії. А ще точніше, попереднє керівництво Казахстану.
Нагадаю, при владі в країні, фактично з 1984 року і до 2019, беззмінно перебував Нурсултан Назарбаєв. Спершу як голова ради міністрів Казахської ССР, згодом – як перший секретар ЦК Компартії Казахстану і заразом голова Верховної Ради Казахської РСР. А водночас член ЦК КПСС і депутат Верховної Ради СССР трьох скликань і, зрештою, з 1 грудня 1991 року – всенародно обраний президент Республіки Казахстан.
Представник Старшого жузу просто не мав іншої політичної практики, окрім як їздити в московське ЦК. Та й залежність від зв’язків з Росією була критичною. Величезний незахищений кордон із РФ (найбільший у світі безперервний сухопутний кордон) довжиною 7,5 тисяч кілометрів, з якого частина і досі не демаркована.
Значним фактором є велика російська меншина, якою цілеспрямовано заселяли Казахстан в часи так званого освоєння цілини. На 1989 рік росіяни складали 37,8% населення, компактно проживаючи переважно в містах та на півночі країни. Корінний етнос – казахи були більшістю лише в 7 із 20 регіонів країни. Нині у майже 20-мільйонному Казахстані росіяни і досі складають понад 15% населення і є постійною спокусою для захисту «русскава міра» з боку російських імперців і шовіністів.
Ще однією проблемою було те, що Казахстан критично залежав від доступу до логістичної інфраструктури Росії (передусім трубопроводів), ринків збуту та постачання.
Відтак Назарбаєв увів країну в усі інтеграційні процеси з Росією: Митний Союз, ЄврАзЕС, зрештою – російське недоНато – ОДКБ.
Про глибину впливу Росії на Казахстан свідчить 7791 підприємство з російським капіталом та 3325 спільних підприємств у країні. Росія інвестує і значно контролює практично кожну галузь.
Активно працювала Росія і «м’якою силою». В Казахстані відкрито ряд філіалів російських вузів, а понад 40 тисяч казахів навчаються в Росії.
Прихід до влади Касима-Жомарта Токаєва після відставки багатолітнього очільника Назарбаєва з одного боку засвідчив спадкоємність політики влади (випускник московського інституту міжнародних відносин та дипломатичної академії МЗС РФ та багатолітній соратник попереднього президента, який займав практично всі ключові посади в країні), а з іншого – спробою позбутися односторонньої залежності від Росії та підвищити рівень співпраці з сусіднім Китаєм та тюркськими країнами.
Січневе повстання 2022 року, що призвело до кривавих бунтів в Казахстані, приводом до яких стало різке підвищення цін на побутовий скраплений газ, а причиною – незадоволення корупцією, непотизмом та незаконним збагаченням правлячого клану Назарбаєва, змусило очільника країни Токаєва звернутися за допомогою до ОДКБ (передусім російських військових сил) та усунути клан Назарбаєва від влади.
З початком російсько-української війни Казахстан намагається балансувати між дружбою з Росією та невизнанням законності її агресії щодо України.
З одного боку, Казахстан став гаванню і порталом отримання Росією критично важливих підсанкційних товарів, з іншого боку, влада ,зважаючи на громадську думку в країні і загрозу агресії Росії щодо Казахстану, під такими ж гаслами, як в Україні, займає однозначну позицію засудження агресії.
З початку війни кількість зареєстрованих російських компаній в країні зросла до 13 тисяч. І це свідчить не стільки про релокацію, скільки про спроби обійти санкції.
В 2022 році казахський експорт в Росію збільшився на 2 мільярди, а це свідчить, що не менше десятої частини підсанкційних товарів потрапляють в Росію через цю країну.
Проте загроза потрапити під вторинні санкції змушує Казахстан посилювати просанкційну риторику, зокрема заступник глави адміністрації Президента Тимур Сулейманов заявив, що Казахстан жодним чином не буде допомагати Росії обходити санкції.
Останні тренди свідчать про те, що Казахстан, не зважаючи на потенційну вигоду від паралельного імпорту, намагається його обмежувати та мінімізувати.
Це ускладнює і загострює протиріччя між російською і казахською владою, адже Казахстан через географію розглядається російською владою як ключова країна для паралельного імпорту. Тому Кремль намагається утримати Казахстан для збереження цих незаконних оборудок.
Постає питання: чи готовий Казахстан заради збереження відносин із західними країнами відмовитися від прибутків та покращення загального сальдо взаємної торгівлі з РФ?
Росія намагається давити на найболючішу точку, зупиняючи під різними приводами роботу Каспійського трубопровідного консорціуму, через який здійснюється левова частка імпорту казахської нафти з родовища Тенгіз через територію Росії до порту Новоросійськ.
Експорт нафти, який йде здебільшого через Росію – це серйозні економічні ризики для Казахстану і неможливість у найближчій перспективі уникнути залежності від РФ, чим Росія і спекулює.
Але ще більшою загрозою є наміри Росії вчинити пряму збройну агресію проти Казахстану. Росія розглядає план «Б», прикрити невдачі в Україні успішною переможною війною деінде і Казахстан – одна з першочергових цілей. Довжина неприкритого кордону, наявність агресивної російської меншини – усе це підштовхує імперські апетити.
Тим паче, що заклики до агресії в бік Казахстану постійно звучать не лише з вуст російських маргіналів і пропагандистів, а й з боку офіційних посадовців.
Російський пропагандист Дмитро Стешин заявив, що нібито Російська Федерація має право на землі на півночі Казахстану, бо подарувала їх 1991-го. З його слів, «ситуація в Україні чітко віддзеркалюється на Казахстан».
«Там теж величезні області, заселені російськомовними. Я вважаю, що у нас є історичні права на ці землі. Це промисловий край. Це міста, які будували наші предки. Чому ми їх подарували 1991-го? На підставі чого?»
Російський терорист та імперець Ігор Гіркін (Стрєлков) заявив, що у разі перемоги над Україною, Росія має напасти на Казахстан.
«Попереду дуже серйозна боротьба за Казахстан, незалежно від того, як закінчиться ця війна… Далі битва за Казахстан. Не домігшись встановлення у Казахстані повністю лояльної до Росії влади, ми ризикуємо отримати ще один фронт. Навіть в цій війні, дуже швидко»…
Та найбільш відверто висловився міністр оборони РФ Сєргєй Шойгу на відзначенні 30-ліття незалежності сепаратистської Північної Осетії: «Наша країна знову буде великою і сильною. Знову буде Совєцький Союз, і ніхто нікуди не втече».
Росія вже проробила й «домашню роботу» з казахами, які історично живуть на її території в суміжних регіонах з Казахстаном. В результаті послідовної асиміляційної політики з понад мільйона казахів, які компактно проживали в прикордонних з Казахстаном районах (Астраханській, Оренбурзькій, Омській, Саратовській, Волгоградській областях), залишилося згідно останнього перепису половина.
Казахські організації закриваються, культурні і мовні права потураються. Казахів Росії масово женуть на убій на російсько-українську війну, тому вони намагаються знайти притулок на батьківщини.
Відчуття загрози російського нападу росте і серед мешканців Казахстану.
За останні пів року зросла кількість казахів, які вважають, що Росія може вторгнутися до їхньої країни. Ставлення до Москви погіршується на тлі війни Росії в України.
Опитування показують: кількість людей, які вважають, що Москва може вторгнутися до Казахстану, зросла від 8,3% до 15%.
Крім того, 21,1% казахів підтримують Україну. На боці Росії вдвічі менше.
Майже третина опитаних заявила, що їхнє сприйняття Росії погіршилося через війну.
Це відчувають на собі росіяни, які демонстративно підкреслюють свою імперськість і не бажають вчити місцеву мову. В країні непоодинокі випадки відмови обслуговування російськомовних споживачів при наданні послуг і показове знищення імперської символіки на зразок латинських літер «Z» на автівках чи одязі.
На цьому тлі президент Токаєв продовжує політику балансування, публічно відвідуючи Москву, а водночас відмовляючись визнати анексію Росією частини території України. Також країна поглиблює стосунки з Китаєм та Туреччиною, намагаючись диверсифікувати економічні потоки та отримати нових військових союзників.
Поки Росія погрузла в Україні, Казахстан має коротке часове вікно, щоби підготуватися до агресії з боку Кремля, яка виглядає невідворотною.
Юрій Сиротюк
