Йосиф Сірка
Щоденні повідомлення в українських ЗМІ, на зразок інформації спікера Адміністрації президента з питань АТО про те, що „за минулу добу, в результаті бойових дій, було вбито одного (двох, трьох і більше – йс), було поранено…. українських військових”, „бандформування використовували заборонені 80 – 120 мм міномети, артилерійські снаряди і стріляли з БМП” вже стали звичкою. З цими повідленнями тісно пов’язана загальновідома брехня про те, що вже два роки триває Антитерористична акція. Зі світової практики застосування військ двох країн знаємо, що коли гинуть тисячі людей, то це зветься війна, а в Україні це назвали АТО.
Ба навіть лінію фронту неоголошеної війни Росії проти України називають „лінією розмежування”. Тому і Мінські неугоди стали звати угодами – все робиться навпаки, щоб, часом, не розізлити ”збішеного”, бо може ще більше „покусати”. Понад 10 тисяч жертв кривавої війни, понад два мільйони переселенців, кілька тияч калік мають стати переконливим доказом того, що це не АТО, але справжнісінька війна.
Після появи „панамських документів” про офшори, в яких „застрягли” понад 600 заможних українських громадян, після повідомлень про „бізнес” щодо вугілля з окупованої української території, після виправдань існування в Україні банків агресора й окупанта, стає зрозумілим, чому війну називають АТО. Так воно було вже здавна – кому війна, а кому прибутки.
Смерть українького патріота, відомого у світі співака паризької опери Василя Сліпака від кулі проросійського снайпера є лише зайвим доказом того, що ніяка Мінська угода не діє. Дуже можливо, що Кремль не в стані контролювати бандитську „структуру”, яку сам створив. Якщо б йшлося про терористичну акцію, то Україні не потрібно було вимагати від США протитанкових ракет. Зрештою, українці продукують не гірші протитанкові ракети ніж американці. Чомусь в Україні можлива „антитерористична акція” проти чужого війська на танках, з ракетним озброєнням. Чи не тому, що твердження про АТО надає декому можливість ще більше збагатіти на чужій біді?
Розмови про „озброєних спостерігачів ОБСЄ”, які б взяли під контроль російсько-український кордон, через який щодня рухаються російські війська, є нічим іншим, ніж спробою протягнути існування тзв. АТО. Щоб очистити кілька окупованих районів Луганщини та Донбасу, то сьогодні Україна має досить здатну армію і силу добровольчих батальйонів. Дуже можливо, що саме побоювання деяких диванних генералів та ворогів держави Україна є тою причиною, щоб не створити „план Б” задля звільнення окупованої території. Так воно повинно б бути, бо рідко будують будинки, які мають один вихід. Навіть в житлових будинках, крім головних виходів, існують і „задні” (запасні). В готелях та мотелях вони вже включені у будівельні плани. Та і в різних контрактах існуює більше ніж одна можливість вийти з нних.Тож не зрозуміло, чому за Мінські недотримування угоди розплачуються життям українські патріоти та цивільне наелення?
Голова Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський ще недавно твердив, що: „на сьогоднішній день українська армія є боєздатною і готова за два тижні очистити територію, тимчасово окуповану російськими терористичними військами”. Можна з впевненістю сказати, що таке очищення української території від бандитів знайшло б повне порозуміння у світі, а жертви були б значно меншими, ніж вони є протягом тзв. „тиші”.
Згідно з опитуванням, більшість українців готові боротися за незалежну Україну, але ніхто не хоче бути мішеню для російських снайперів. Практика показує, що бандистські снайпери обирають україньких патріотів, про смерть яких часом не повідомляють у військових зведеннях, бо, мовляв, правосек, чи доброволець іншого батальйону, не був „рядовим солдатом”, хоч загинув на посту за Україну.
Сподіваймось, що смерть патріотичного оперного співака Василя Сліпака стане причиною для військового командування та відповідальних військових і політичних діячів шукати шляхів швидкої ліквідації кровожадних бандитів на окупованій українській території. В.Сліпак був патріотом, який керувався гаслом „Україна понад усе!” Якщо таким гаслом будуть керуватись і українські політики та військові стратеги, то Україна може шкидко очистись від бандформувань, які полюють на українських патріотів зі снайперськими рушницями, які Росія не екпортує і не продає, але озброює своїх бойовиків.
Василь Сліпак вважав, що “є люди інтересів і люди принципів. Між ними – прірва. Перші ніколи не зрозуміють других і навпаки”. Він був людиною принципів. В його особі не тільки Україна втратила великого сина, але й світ втратив талановитий баритон, яким насолоджувалися любителі оперної музики. І це безглузде вбивство є доказом брутальности бандформувань на сході України, коли інтереси перемагають принципи людяности, гуманізму, справедливости.
Торонто, 4.7.16 р.
