Йосиф Сірка
Імперія – «Історична форма державного утворення,
що має у своєму складі силоміць приєднані інші
народи та території» (Вікіпедія).
Саме тут звертаємо увагу на слово «СИЛОМІЦЬ», після якого мало б слідувати не лагідне «приєднання», але, вірніше було б – ЗАГАРБАНІ, ЗҐВАЛТОВАНІ. Це особливо важливо, коли мова йде про 300-річну імперську Росію, «велич» якої хоче відновити кремлівський недоімператор В.Путін. Несумісна з історичним розвитком Російської імперії путінська пропаґанда вдається суцільної брехні, коли заперечує право українцям на самостійність.
Брехливе та безпідставне твердження про один російський народ, нехтуючи українців, невизнання мови, яку нерозуміють у Московії, яка стає «каменем спотикання» навіть для яничар, батькам яких російські імператори наказували: «недопускать, воспретить», коли йшлося про писане та мовлене українське слово.
Отже, три слова: «історично так склалося», які можна щодня почути, коли справа йде про деокупацію, декомунізацію, дерусифікацію, зокрема, коли йдеться про відновлення історичної справедливости стосовно усього українського, є нічим іншим, як замовчунням правди, в тому, й історичної правди: Не «ІСТОРИЧНО ТАК СКЛАЛОСЯ», а ТАКОЮ БУЛА ІМПЕРСЬКА ПОЛІТИКА ЦАРСЬКОЇ І КОМУНІСТИЧНОЇ ІМПЕРІЇ та такою є й сучасна путінська недоімперія!
Дуже актуальною і вчасною стала поява на стор. «Радіо Свобода» (8.11.21) статті Проф. Петра Кралюка «Русифікація проти українізіції. Україна у 1920 – 1930-х роках». Її значення зростає, оскільки зелена більшість у ВР України та тзв. «опоблок» намагаються нехтувати закон про статус державної української та, де тільки можуть, демонсттрують, що вони можуть безкарно порушувати закони, які були ухвалені ще попередніми коаліціями.
Сам президент Зеленський також відмовляється від виконання обов’язків, коли, замість виконати петицію до президента 26452 підписантів (суть звернення: Повна заборона концертної діяльності артистів з країни-агресора – Росії до повернення Криму в склад України та відновлення контролю Україною над своїми східними кордонами), появилася: «Відповідь Президента України на електронну петицію № 22/123500-еп “Повна заборона концертної……», оприлюднена на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України. Президент, після довгих роздумів, «зіпхнув» відповідь на уряд, СБУ та РНБО.
А тим часом українцям-патріотам погрожують не тільки прихильники російських нацистів у вигляді, зрілого для психіатричної установи,озброєного «опозиційного» депутата Ківи, але й убивством за мову.
Слід зазначити, що досі не було випадку в Україні, щоб будь-хто з «небезпечних націоналістів» убив хоч одного українофоба, а за українську мову карали за імперської царської і комуністичної Росії. На жаль, переслідування та покарання смертю за українську не припинилося, не тільки у 30-х рр., за тзв. УССР, але й за відновленої Української Держави! На жаль, українські ЗМІ 9 листопада н.р. дуже скупо (переважно – мовчазно) відреаґували на повідомлення кирилівського бізнесмена Балабатька про те, що його 26 річного сина Миколу було «вбито за мову»!
І це відбувається на 31-ому році Відновленої державности.
Отже, не «історично так склалося», але «історично» програмувалося московською імперською ідеологією. Оскільки у московитів не було власної історії, то вони стали красти історію загарбаних князівств та територій, жертвами яких стали спочатку сусідські князівства, а згодом і княжа Русь-Україна.
Українська історичка Н.Д.Полонська-Василенко стверджувала, що «На території віддаленій від центру держави українців — Київської Русі, — на базі не те що неукраїнського, а й навіть неслов’янського народу у XII ст. було закладено підвалини державної організації, що поволі почала перебирати на себе не лише керівну роль в історії України, але й претендувати на її історичну спадщину і навіть на ім’я Русь, хоча жодних прав не мала ні на ту спадщину, ні на ім’я Русь». Про предків росіян (великоросів) писав російський історик Василь Ключевський: «Перші удільні князівства, на які, починаючи з XII століття, розпалася Київська Русь, також не були етнічно однорідними. На північному сході Руси в результаті підкорення фінських племен тоді формувалася нова етнічна група, яку у XIX столітті іменували великоросами» (зазначимо, що термін великороси штучно введений у 19 ст.).
Історія нам дає підстави сказати, що московські царі розбудовували свою імперію цілковито на іншій основі, ніж це робили, скажімо, европейські – Британська, чи Австро-Угорська імперії.
Якщо прирівняти розширювання европейських імперій з поширюванням Московської, то зразу в очі впадає стан їхнього цивілізаційного розвитку і їхнє ставлення до захоплених країн, територій – вони могли запропонувати якісь цивілізаційні досягнення – письмо, культуру, техніку, які вважалися вищими аніж ті, які, скажімо, мали завойовані народи, країни. Московія, яка була в тотальній залежності від імперії Чінґіс хана, знаходилася часто на нижчому цивілізаційному та культурному розвитку, ніж її сусіди, на яких нападала. Жорстоке знищення середньовічної Новгородської республіки 1570 року, яке, за своєю брутальністю не має аналогів в історії, коли живцем людей обливали запальною сумішшю, а потім підпалювали і живими кидали у річку, а сам цар особисто брав участь у злочинах.
Новгород був одним з перших міст з-поміж слов’янських міст, яке могло похвалитися Маґдебурзьким правом, про яке у Московщині, у той час, ще й не чули. Іван Ґрозний зруйнував цю перлину середньовічча, яка більше не засвітилася у московському рабстві, як і решта сусідів Московського князівства, яке з того часу зуміло змінити назву, знищити і поневолити сусідів. Сьогодні, спадкоємці кровожадного московського царя, які хочуть відновити імперію, мало чим відрізняються від середньовічного воєнного злочинця (згідно зі сьогоднішньою термінологією) у своїй меті – заволодінні чужими територіями.
Якщо приглянутись до вчинків кремлівського недоцаря, то дійдемо висновків, що сучасному царю Московії вдалося хоч в дечому перевершити середньовічного злочинця І.Ґрозного. Зараз Московія далі належить до тих, хто може налякати не тільки сусідів, але й цілий світ, а задля цього має не тільки газ та нафту, атомні бомби та велику армію, але й зброю-невидимку – новічок, яку можна використовувати і проти тих, які можуть мати власну думку – неузгоджену з невизнаним царем.
Якщо глянути на минуле імперій та на долю малих народів у них, то можна сказати: Яке щастя мають европейські народи, які не входили до «обіймів» Московської імперії! Тому сьогодні збереглися і процвітають такі народи як словенці, чорногорці, словаки, чехи, серби, хорвати, болгари та ін., а в Московській імперії зникли десятки народів, серед яких і такі як меря, чудь, мурома, аринці та ін., а сучасний стан у Білорусі є найкращим «зразком» того, що може російська імперська ідеолоґія зробити навіть з багатомільйонним народом.
Більшість західно-европейських колишніх імперій припинила своє існування мирним шляхом з певним контактом до колиніш колоній, а Великобратанії вдалося навіть утримати з деякими «співдружність». Московська імперія за 300 років існування не приносила поневоленим нею народам якийсь проґрес, чи цивілізаційні здобутки, але проводила тотальну русифікацію, забирала в них історію, мову, культуру та історію, які видавала за свої.
Кожна смерть українця не тільки на лінії фронту, розпочатої Московією війни проти України, але й вбиті українські громадяни в окупованих територіях Донбасу та Криму, в російських в’язницях бере свій початок в імперській політиці Кремля. Тому, не «історично так склалося», але «історично» триває імперський терор московського царя І.Ґрозного, «спадкоємці» якого навіть у ХХІ-ому столітті не можуть збагнути, що злочини проти людства історія буде пам’ятати вічно.
Торонто, 13.11.21
