У кінці 80-х в український молодіжний сленг зайшло слово блатарів – «понти». «Блатниє» – це слово добре відоме усім українцям, яким довелося сидіти в ГУЛАГу.
Так от, для блатного «понти» чи «понт» – це блеф, перебільшення. Перебільшення поведінкове. Понтуються підвищуючи власну значущість, соціальний статус, можливості. І в Харкові, і у Львові говорили – «понти дорожчі грошей». У політиці – перебільшується власна роль на процеси підготовки та прийняття управлінських рішень на рівні держави чи регіонів. Людину, яка «понтується» у коридорах української влади, часто ще називають «рішала». Той, хто вирішує питання. Таких типів ми можемо зустріти як в коридорах рад і виконкомів маленьких містечок, так і в кулуарах Верховної ради, Кабінету міністрів чи Офісу президента. І дуже часто подібні люди більше хваляться своїми можливостями, ніж вони є насправді. Але вони пропонують за винагороду свої лобістські послуги. Чим і промишляють.
Так само як люди – понтуються і держави. Впливом на історичні процеси. Статусом на геополітичній карті. От візьмемо ситуацію, яку зараз малюють нам в Офісі президента. Наче колективний Захід нагнітає ситуацію. Перебільшує можливості Росії по вторгненню. А від нас біжать інвестори. Залишимо за кадром те, що вони, може ж, біжать від інвестиційних нянь Зеленського. І потрібно розуміти, що адекватні люди (і керівники держав) відділяють мух від котлет. А «понти» інших – від оцінки і розуміння ситуації.
Ось як, на мою думку, веде себе колективний Захід
1) Розуміння ситуації: знахабнілий Путін перейшов усі межі і погрожує. А сите західне суспільство розділене (РашаТудеями, купленими політиками і корисними ідіотами) не має єдності.
Українська влада причарована власним нарцисизмом і тупо бреше. А українське суспільство – ще у значній мірі надто довірливе. І його можна обдурити, як зробив це Зеленський у 2019 році.
І у Заходу є 18 альтернатив розвитку ситуації. Від «Путін все відіграє до рівня літа 2020 року» (найоптимальніший варіант) до найстрашнішого – «Путін вдарить по всіх фронтах».
2) Адекватне розуміння підсилене нормальними «понтами» (офіційною і неофіційною поведінкою і заявами): союзники просто лякають свого обивателя і еліти. Щоб єднати стрій, щоб суспільна думка схилилася до «Дайте українцям зброю», до чіткого розуміння західним суспільством: за кордоном України – варвари. Для яких суверенітет, людські життя, гідність – не є цінністю. Тому Україна – щит Європи – треба кувати зброю. А що трохи перебільшують – для чіткості картини. Трішки «алярму» нікому не завадить.
Поведінка Росії
1) У Кремля біда. У них неадекватне розуміння ситуації. Там чомусь припускають, що в Україні ще багато тих, які ночами шепчуть «путінпрійді». І якщо російські танки підійдуть до Харкова – їх зустрічатимуть хлібом-сіллю. Це нам видається смішним. А у Росії – це ментальний міф.
2) Понти профана основані на неправильній оцінці власних сил і могутності. І на недооцінці сил противника. Україна готова воювати. Захід готовий допомагати. Паніки немає. Думаю, у російському генштабі багато хто це розуміє. Але не Путін. І свиті доводиться підігрувати своєму фюреру. Лише натякаючи на «А може ж не треба?»
Поведінка керівництва України
1) У Зеленського біда. Наш Нарцис профан в управлінні. Але (це ефект Даннінга-Крюгера) профан вважає себе за покерним столом самим хитрим і фартовим. Думає, що його «понтам», його блефу усі беззастережно вірять. Як системний пацифіст – він вірить в те, що війна неможлива. Бо якщо він її не хоче, то не хоче і Путін. Це ж, на думку Зеленського, і в його очах навіть видно.
2) Але блефуючи, Зеленський принижує союзників. Типу: тільки я розуміюсь в ситуації, а інші перебільшують. Хто молодець? Я молодець.
Якщо говорити навіть мовою криворізьких хлопців з 95-го кварталу: Він – сам понтуючись – абсолютно не розуміє суті понтів інших людей і країн.
А від його неадекватного бачення ситуації і його кострубатих рішень може бути зле нам усім.
Віктор Бобиренко
