В останній день літа більшість від партії регіонів на сесії Харківської обласної ради передала в приватні руки мисливські угіддя в Дергачівському районі площею 7 тисяч 963 гектари. Під галас регіоналів про утиски російської мови в Харкові 80 км2 лісів на 50 років (до 2062 року) перестали належати всьому народу.
На зустрічах з виборцями у тому числі Дергачівського району я постійно чую бажання отримати від влади до виборів, а як пощастить – і після виборів, «ХОТЬ ШОТО».
У чому різниця? Вони ставлять собі за мету відібрати ВСЕ. І поступово досягають цілі. Вершина прагнень народу – мати «ХОТЬ ШОТО». Влада створює тисячі проблем, щоб перед виборами дрібну частину їх вирішити. Це видається неабияким кроком назустріч людям, за який, звісно, потрібно гарно і щедро подякувати. Подяка наша ще вчора не мала меж. Дякували заводами, фабриками, посадою, землею…
Сьогодні фабрики та заводи вже приватизовані, вільної землі не знайдеш, ставки та озера, а також берегова смуга морів – теж приватні. Активно прибираються до рук лісові простори. Після всіх подяк ми ризикуємо залишитися ще й винними. Адже навіть земля під нашим власним будинком та садом-городом, якою ми користувалися з діда-прадіда, раптом одночасно стала не нашою, бо тепер на неї потрібно оформити (читай – купити) акт.
Ще п’ять – сім років тому ми могли вільно рибалити на будь-якому ставку чи озері. Могли вільно купатися на будь-якому морському пляжі. Могли ходити в ліс по гриби, ягоди, на прогулянку. Кожен мав право пасти козу чи корову на пасовиськах… Зараз це вже чиєсь.
Дивовижна країна, у якій, Межигір’я, літаки та вертолітні майданчики, яхти, автомобілі та золоті унітази для влади успішно конкурують з дешевим концертом, пляшкою горілки та пачкою гречки для народу.
Вихід? По-перше, зрозуміти, що влада, що купує народ, як товар, зацікавлена купувати його дешевше. (Чи потрібні такій владі добробут та заможні громадяни? Звичайно ні, це ж зайві видатки). По-друге, гнати подібних покупців під час виборів. По-третє, захотіти жити гідно, мати достатні зарплати, пенсії та бюджети, а також чесну та професійну владу. І ставити цій владі відповідні завдання. Той же, хто хотітиме «хоч щось» приречений жити «як-небудь».
Найдорожча виборча кампанія з фейерверками, концертами, цукром та гречкою виборцям у мажоритарному окрузі коштує 2-3 мільйони доларів.
3 мільйони доларів – це ціна 5-10 гектарів землі на Харківській окружній.
Вісім тисяч гектарів дергачівських лісів відібрали у народу лише на одній сесії. Такі сесії відбуваються майже щомісяця.
Чи не зависока ціна за «хоть шото»?
Добре знаю, той, хто мріє про кістку з панського столу, можливо й матиме її. Але лиш після того, як наїдяться панські пси.
24 вересня 2012 року
Іван ВАРЧЕНКО
