Передаючи Медведчуку українських бранців, ведучи з ним переговори про постачання в Україну нібито дешевого російського газу чи пропонуючи вакцину, Кремль дає зрозуміти, що Медведчук – єдиний контрагент з боку України, якого вони визнають. Таким чином росіяни намагаються капіталізувати Медведчука в очах українців як альтернативного представника України поруч із законно обраним президентом. Таке було і за часів Порошенка, бачимо це і зараз. Ворог нав’язує нам свого генерал-губернатора.
Росія намагається надати Медведчуку якоїсь додаткової ваги і у міжнародному вимірі. Якось вони під Медведчука навіть пробували створити міжпарламентський майданчик за участю проросійських депутатів Бундестагу і парламенту Франції. Насправді все це виглядає дуже натягнуто, а місцями навіть кумедно.
Прихильне ставлення Москви до Медведчука може бути важливим лише для тієї невеликої частини українського суспільства, яка має ще певну лояльність до Росії. Кількість таких громадян складає близько 15 відсотків. І що б Росія не робила, Медведчук не стане ні президентом, ні генерал-губернатором. Ну хіба що в «ДНР» або «ЛНР». Не допоможе ні безкоштовний російський газ, ні безкоштовна вакцина, ні пара лаптів або балалайка у подарунок кожному українцю особисто від Путіна.
Усі танці російської пропаганди довкола Медведчука є або черговим маренням Кремля, або великою аферою Медведчука, який переконує своїх московських покровителів, що інвестиції в його політичну кар’єру мають сенс. Можливо, він розповідає у Москві, безпосередньо Путіну, що українці оберуть його колись президентом. Як би Росія не старалася: цього не станеться ніколи. Це велика афера і великий обман, який коштує Росії великих ресурсів. Це черговий приклад неефективного просування Кремлем своїх геополітичних інтересів. Можливо так виглядає чергова корупційна оборудка путінського режиму з відмивання за кордоном украдених в росіян грошей.
Безперешкодне розгортання Медведчуком в Україні отакої деструктивної діяльності є величезним недопрацювання українського політичного істеблішменту, українських спецслужб і слідчих органів. В новій Україні, яка постала після Революції Гідності, яка чинить збройний опір російському агресору, місця Медведчуку у нашій політиці просто не повинно було бути.
Такі кремлівські проекти повинні демонтуватися в момент лише натяку на їхнє народження. Споглядання за Медведчуком і навіть сприяння Медведчуку після 2014 року призвело до того, що він зміцнився, підпорядкував собі цілий медіахолдинг, став лідером парламентської фракції, а тепер ще й намагається грати роль самопроголошеного офіційного представника України у відносинах з Росією. Цей феномен не повинен був виникнути в новій реальності після 2014 року.
Рух Опору Капітуляції
