Йосиф Сірка
“Сповзання росіян у фашизм було повільним, а виповзання буде ще більш складним” (А.Пінчук)
Я два рази прочитав інтерв’ю Євгена Руденка з протоієреєм УПЦ МП, священником Андрієм Пінчуком ( «Теорія «русского міра» – єресь, яку має засудити міжнародний трибунал», г. УП, 14.4.22 р.). Мені ніяк не вдається зрозуміти дуже правильні думки і не дуже зрозумілі дії цього священнослужителя Московського патріархату в Україні.
Я вважаю, що отець Андрій дуже відважна і освічена людина, яка заторкнула надзвичайно важливу справу – фашизацію російської церкви, яка розпочалася ще за неназваного Пінчуком, по імені, Московського патріарха Нікона (1653-1666). Незважаючи на те, Пінчук робить правильний висновок, що “Русскій мір” – це різновид єресі етнофілетизму. Це… такий своєрідний церковний фашизм, розумієте?»
Не знаю, як довго тривало, що до представника тзв. УПЦ МП, дійшла істина правди, але викликає запитання інша дійсність: Чому отець Андрій, який ознайомлений з історією Української канонічної автокефальної (з отриманим Томосом), досі не зробив правильний висновок – «не повернувся у лоно» церкви українського народу?
Гадаю, що саме протоієрей Андрій Пінчук, який зрозумів, що Володимир Ґундяєв – патріарх Кирил – порушив не тільки дві Головні Заповіді Божі:
-
Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм.
-
Люби ближнього свого, як себе самого.
Та шосту Заповідь Божу: Не вбивай!
Злочини російських окупантів, яких п. Кирил благословив, та ще й «дав» їм ікону, щоб чим швидше знищили своїх одновірців в Україні, є незаперечним свідченням того, що він негідний того титулу, яким зловживає вже від самого початку на посаді патріарха РПЦ.
Щоденні свідчення злочинів орди путінських «русскомирних єдиноросів» не мають аналогів в історії цивілізованого людства. Садизм та жорстокість, з використанням найновішої техніки та погрозами використання зброї масового знищення є щоденною загрозою для мільйонів саме тих, які в Україні десятиліттями молилися за патріарха, який послав на них «кару Путіна».
Намір А.Пінчука правильний, але переконливішим було б, коли б він збирав не підписи священників задля засудження дій п. Кирила, але за вихід з-під його контролю і прилучення до матірної історичної церкви – ПЦУ.
Згідно з церковними Чеснотами, серед «Сім діл душевного милосердя» на другому місці є «Незнаючого навчити». Певно, що ця чеснота відома і «батюшкам» Московського патріархату, які знають і про провини Кирила перед Господом. Тому, будемо сподватися, що прозріння протоієрея А.Пінчука буде скероване у правильний напрямок – переконати церковну паству МП в Україні, що їхнє місце не на стороні патріарха, який послав на неї садистів, гвалтівників жінок, вбивць дітей та немічних, руйнівників їхніх життів та домівок.
Пропаґанда «русского міра», яку, під керівнитвом Кирила, пропаґували по всій Україні, повинна знайти законний кінець – відмовою від нього. Україні кирилівська єресь вже обійшлася на десятки тисяч жертв та мільйони гнаних і бездомних. Церковний суд-трибунал над Кирилом буде легше провести після «виведення» з-під його контролю, утримуваного в омані, церковного стада. Бо ж невідомо, яке виправдання злочинам готує цей московський верховний пастир?
20.4.22
