Фактор Фіцо

У нинішньому постмодерному світі важливі не факти, а їх інтерпретації. Паралельні інтерпретації підміняють істину, а в світі постправди реальні обставини впливають на громадську думку менше, ніж емоційні реакції та суб’єктивні сприйняття. Розрив довіри між панівними класами і суспільствами, формування середовища скептицизму, паралельної реальності, стирання меж фактом і істиною та їх емоційною суб’єктивною інтерпретацією, вміло заповнює російська пропаганда, що безперестанно атакує мізки європейців.

Уже буквально за декілька хвилин після замаху на словацького прем’єр-міністра Роберта Фіцо під час виїзного засідання уряду в місті Гандлова, російські інформаційні канали повідомили про «смерть» Фіцо і традиційно звинуватили українських «неонацистів і терористів». А ще їхніх господарів – західний політичний клас, який нібито «вигодував» «терористичний режим» у Києві.

І як би далі не складалися події насправді, Росія множитиме версії, поширюватиме найфантастичніші теорії змов, безперестанку атакуючи мізки громадян, таргетуючи та сегментуючи аудиторії та поширюючи різні версії.

Євроскептиків переконуватимуть, що це членство у Євросоюзі та активна підтримка України останнім веде до неконтрольованого поширення насилля та тероризму, ставить під загрозу життя мирних громадян.

Крайніх прихильників теорії змов переконуватимуть, що Фіцо намагається прибрати таємна транснаціональна влада.

Урешті-решт величезна кількість найбожевільніших теорій має посіяти хаос, недовіру і страх перед майбутнім.

Саме це головна мета величезної таємної війни, яку Росія веде проти Європи і на яку кинула мільярди євро.

Росія вже розгорнула величезну мережу каналів донесення дезінформації, армію ботів в усіх популярних соцмережах, партійних групах чи місцевих комунальних спільнотах, сформувала армію експертів та псевдолідерів альтернативних громадських думок, які безупинно атакуватимуть мізки громадян.

Ключова мета розірвати довіру між суспільствами і політичними класами («нікому довіряти не можна»), максимально сегментувати суспільство та розколоти його, паралізувати і залякати пасивну більшість апокаліптичними загрозами на кшталт неминучості третьої світової війни. Саме тому одразу з першими пострілами, Росія оживила зомбі-історію про вбивство Гаврилом Принципом австрійського екс-герцога Франца-Фердинанда неподалік на Балканах в Сараєво 28 червня 1914 року, події, яка стала спусковим гачком нищівної першої світової.

Тепер Росія активно нав’язує думку про неминучу віртуальну Третю світову, в яку світ штовхають недалекоглядні європейські політики. Але суспільства мають право вибору і можуть відсторонити недолугих політиків вже під час близьких виборів до Європарламенту, підтримавши тих, хто приміром як Фіцо виступають проти надання Україні зброї і проти підтримки України загалом.

Фактор замаху на Фіцо в цій інформаційно-психологічній війни пригодився Росії якраз вчасно. Ба більше, якби замаху не було, його варто було б вигадати чи організувати.

Російський слід який крайніми роками спостерігався в розгулі хаосу, диверсій, вбивств, терактів, які російські спецслужби організували в Європі, особливо в її центральній частині перше, що спадає на думку, коли аналізуєш події, виходячи з принципу «кому вигідно». Передусім, симптоматичною є інформація про близькість 71-річного терориста-одинака до проросійської воєнізованої групи «Slovenski Branci».

Як не дивно, Фіцо, який сприймається назагал як «проросійський політик» і постійно скептично висловлювався проти підтримки України, не був таким слухняним інструментом в руках російського імперіалізму як, приміром, сусідній прем’єр-міністр Угорщини Орбан. Невідомо, чи була фінансова складова у російсько-словацьких відносинах (а політична корупція і підкуп ключовий інструмент формування агентури), але Росію вже не влаштовує пасивна позиції її прихильників. Росії потрібні активні дії, тому замах на Фіцо вона використовуватиме як сигнал іншим проросійським політикам не займати позиції «вашим і нашим», а безвідмовно виконувати вказівки Кремля. Інакше може трапитися що завгодно. Куль і «полонію» в Росії не бракує. Десятиліттями оплачуючи бенкет своєї синекури, Росія нагадує, що прийшов час платити послугами або життям.

Зрештою, Росія вкорте намагатиметься перевести стрілки і посіяти укранофобію серед мешканців Європи, мовляв після «кривавого державного перевороту на Україні, тероризм став для України звичним явищем і інструментом, який тепер експортується в Європу». Очевидно, що європейські спецслужби і політики розуміють, що звична тирада про «український слід» і навіть чергове екстрене засідання ООН з приводу замаху на Фіцо, це ніщо інше як перекладання з хворої голови на здорову, заміна послідовності причин і наслідків. Але не вони є ключовою аудиторією. З цією Європою, її світоглядними та політичним класом, який десятиліттями намагалася підкупити і корумпувати Росія, спільної мови не буде. Тому варто перевернути стіл, а ще краще його розбити, знищивши європейську єдність. А тут будь-які методи для Росії є прийнятними, включно з тероризмом. Освоївши технологію організації гучних терактів напередодні своїх виборів в Росії, Путін очевидно готовий до переносу терористичної війни «на територію противника» і переведення холодної агресії у вигляді інформаційно-психологічних спецоперацій у війну гарячу.

Поряд з метою паралізувати діяльність нинішніх західних політичних еліт, які чутливо ставляться до зміни громадянської думки, яку так майстерно коврово бомбардує Росія фейками, брехнею і паралельною реальністю, Росія веде активну роботу щодо зриву Саміту миру, унеможливлення ухвалення консолідованих рішень. Тому в діло йдуть будь-які операції, досить часто під чужими прапорами, «втемну» граючи на почуттях незадоволених громадян. Відтак, кількість російських диверсій, дезінформації і радикалізація заходів, не виключаючи терористичних, лише наростатиме. Ну й звісно ж, в запасі є завжди ядерний кийок, погроза «знову повторити» криваву окупацію після ІІ світової війни, яку, звісно, назвуть черговим «звільненням»…

Юрій Сиротюк

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа