В масовому уявленні діяльність націоналістів, і зокрема ОУН, засадничо сфокусована на боротьбі за рідну мову, вшануванні національних героїв, дослідженні і поширенні правди про наше історичне минуле і десь на задньому плані стоять соціальні та економічні питання. Чи так це насправді?
Відповідь на це питання фахово і аргументовано дає історик і економіст Володимир Панченко в своїй книзі «Держава біля керма: теорія та практика українського економічного націоналізму (ХХ – початку ХХІ ст.)», котра нещодавно побачила світ у видавництві «Герда» (Дніпро).
«Організація Українських Націоналістів – єдина за історію 20 століття організація, що мала від самого початку ефективну економічну доктрину і план її втілення. Однак ця програма ніколи не була втілена і до цього часу залишається лише предметом наукового вивчення нечисленної наукової спільноти замість того щоб служити новій УССД», – зазначає автор.
Науковець на підставі документів та публікацій розглядає еволюцію економічного націоналізму в теоретичному та практичному доробку українського націоналістичного руху, зокрема ОУН, і переконливо доводить його актуальність сьогодні. «Використання економічного націоналізму в українській економічній теорії та практиці є більш ніж актуальним. Важливим є те, що економічний націоналізм ОУН та і сучасний український розвиток економічного націоналізму є частиною світового надбання, що лежить у передових теоріях ХІХ-ХХ століття (Ф. Ліст та його послідовники). Також вони є частиною загальносвітового процесу», – наголошує дослідник.
Цікавим у дослідженні є й те, що Володимир Панченко не лише аналізує бачення вирішення економічних проблем та візію економічної політики української держави в матеріалах Великих Зборів та конференцій ОУН і працях її чільних діячів в минулому, зокрема Миколи Сціборського, Якова Моралевича, Дмитра Мирона, Ярослава Стецька та інших, але й робить огляд економічного аспекту ідеології сучасного українського націоналізму та аналіз світових викликів і тенденцій, підкреслюючи, що економічний націоналізм, це не теорія, яка лишилися в минулому, але перспективна і реальна програма виходу з кризи і дороговказ для державної стратегії.
Віктор Рог
