Акції народної декомунізації у Лубнах, Лохвиці, Хоролі. Про причини та уроки очільникам громад й держустанов на майбутнє
Нарешті у Лубнах і Лохвиці виконано декомунізаційний закон. Нагадаю: 9 квітня 2015 року Верховна Рада України схвалила пакет декомунізаційних законів, що були розроблені спільно громадськістю, нардепами та Українським Інститутом національної пам’яті. Прийняття Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» понад шість років тому започаткувало старт державної, ОФІЦІЙНОЇ політики декомунізації, тобто процесу всеохопного позбавлення від наслідків злочинної комуністичної ідеології.
Лубни очищено від чапаєва, а Лохвицю від комсомольців
Патріоти з ГО «Гонор» зробили те, на що не спромоглася влада Лохвиці і Лубен протягом шести років. У Лубнах демонтовано масивний пам’ятник Васілію Чапаєву – військовому діячеві Російської імперії та більшовицької Росії, члену РСДРП (більшовиків), командиру 25-ї стрілецької дивізії Червоної армії, учаснику встановлення радянської влади. У Лохвиці – пам’ятник комсомольцям 20-х років. Тобто на честь Всесоюзного Ленінського комуністичного союзу молоді (ВЛКСМ) – комуністичної молодіжної організації,підконтрольної КПРС. Комсомольці пліч-о-пліч з комуністами здійснювали злочини проти людяності — масовий терор, депортації і голодомор-геноцид 1932-33 рр. Комсомол слугував взірцем для Гітлерюгенду і виконував аналогічні функції. Пограбування і знищення церков, просування войовничого атеїзму, русифікація — це не повний список злочинів ленінського комсомолу.
Протягом вже ось двох років Інститут нацпам’яті і я особисто надсилали офіційні листи, по-людськи, по-доброму просили не заплющати очі на цю ганьбу. Ми пропонували владі Лубен і Лохвиці виважений і спокійний підхід: якісний демонтаж й перевезення до музею-парку радянського періоду на Сумщині.
На жаль, можновладці Лубен і Лохвиці поводилися вкрай неадекватно, обмежуючися ганебними «відписками» на УІНП та громадським активістам з ГО «Світанок», які започаткували проєкт «Декомунізація. Україна». Волонтери цієї ГО моніторять по всій Україні порушення і надсилають звернення до органів місцевого самоврядування та правоохоронців. Саботажницька позиція керівництва Лохвицької і Лубенської громад й призвела до народного обурення. Якщо Закон не спроможна виконати влада, тоді за це береться громадянське суспільство, яке після Революції Гідності виросло з дитячих штанців, подорослішало і зміцніло! Не знаю хто демонтував чапаєвих і комсомольців, але однозначно їм зараз публічно дякую як співробітник центрального органу виконавчої влади. А місцевим феодалам-саботажникам декомунізації пора збагнути очевидне. СССР почив в Бозі 30 літ тому. Україна – незалежна держава. Аморально на 7 році війни з правонаступницею СРСР – державою – агресоркою Росією оберігати пам’ятні знаки, що символізують понад 70-річну російсько-комуністичну окупацію.
Хто має бути покараний:посадовці Лубен і Лохвиці чи народні декомунізатори?
Здавалося б все гаразд? Рухаємося далі? Якби ж то. Викликає обурення неадекватна поведінка Лубенської поліції. Там, схоже, або ж безнадійно застрягли у «совку» або винайшли машину часу, сіли туди й , клацаючи вставними щелепами Брєжнєва, «полетіли» назад у минуле, у часи імперії зла -СРСР. Лубенська поліція виконання декомунізаційного Закону щодо пам’ятника Чапаєву назвала…. «фактом вандалізму» і внесла відомості до ЄРДР «за ознаками кримінального правопорушення частини 2 ст.296». Насправді ж, якби поліція вчила закони, то мала б подякувати громадським активістам! А також поліцейські і прокуратура вже давно б мали порушити кримінальні справи проти мерів Лубен та Лохвиці.
І проти мера Хорола також. До речі, уночі громадські активісти на незаконному хорольському пам’ятнику комуністу Івану Трєтьяку зробили інформаційну позначку «Вбивця». Адже він обіймав керівні посади в комуністичній партії та вищих органах державної влади СРСР (у 1976–1984 роках — командуючому військами Далекосхідного військового округу; 1986–1987 роках — заступник міністра оборони СРСР — головний інспектор МО СРСР) у 1987–1991-му — заступник міністра оборони СРСР, на цій посаді у 1983 році віддав наказ збити пасажирський «Боїнг» південнокорейської авіакомпанії Korean Air Lines, що відхилився від курсу. Внаслідок цього злочину третяка загинули 246 пасажирів і 23 члени екіпажу…Царство небесне невинним людям і сором тим,хто дахує пам’ятник негіднику. Але то окрема історія, варта окремого допису у моєму блозі, бо це непоодинокий випадок порушення декомунізаційного закону у Хорольській громаді: там стаються різноманітні ексцеси мало не щомісяця, та й взагалі вакханалія пропаганди комуністичного режиму на Хорольщині набрала системного характеру. Нагадую поліції, що КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ вміщує у себе статтю 436-1. У ній чітко зазначено: «Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів:1. Виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, у тому числі у вигляді сувенірної продукції, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік або їх фрагментів на всій території України, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою статті 4 Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.
2. Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої».
Принагідно розповім, що очільники цілої низки громад протягом 2019-21 рр. дослухалися до позиції Інституту нацпам’яті і після моїх звернень на гарячу урядову лінію демонтували комуністичних бовдурів. Ці пам’ятники не витримали б далеку мандрівку до музею у Путивлі, оскільки були зроблені з гіпсу чи іншого ветхого матеріалу. Тож владі Лубен, Хорола і Лохвиці є з кого брати приклад: у селі Веселий Поділ біля Семенівки та у селищі Михайлівське біля Карлівки прибрали бюсти Леніну; у Семенівці погруддя Чапаєву; у селі Баранівка біля Шишак та у селі Калинівка біля Семенівки – пам’ятники Якову Свердлову, а у селі Лука неподалік Лохвиці – Сергію Кірову, у селі Нелюбівка біля Диканьки – пам’ятник Михаїлу Фрунзе; у селі Кирияківка Градизької територіальної громади пам’ятний знак місцевим більшовикам.
Переміщення до музею:виважена позиція УІНП
Дуже шкода, що впертість і небажання виконувати закон з боку органів місцевого самоврядування Лохвиці і Лубен позбавили філію Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі «Музей монументального мистецтва тоталітарної доби «Парк радянського періоду» в Спадщанському лісі нових експонатів. До речі, у цей музей протягом 2019-21 років з моєї ініціативи перевезено такі пам’ятки :
– селі Новоселівка Зіньківської територіальної громади Полтавського району розташовувався пам’ятник одному із чільних організаторів Голодомору-геноциду українського народу 1932-1933 рр. Григорію Петровському;
– у селі Горошине Семенівської територіальної громади Кременчуцького району пам’ятник Фрідріху Енгельсу;
– у селі Удовіченки Зіньківської територіальної Полтавського району бюст Лєніну;
– у селі Великі Сорочинці Миргородського району пам’ятник більшовику Андрію Чумаку;
– селі Радочини Омельницької територіальної громади Кременчуцької територіальної громади пам’ятник Карлу Марксу.
– у селі Лобачі Решетилівської громади пам’ятник болгарському комуністу Дімітрову.
Такі парки-музеї – не українське ноу-хау. Ні. Вони успішно функціонують у багатьох інших європейських посткомуністичних країнах. Мета — переосмислення та вивчення історії. Найбільший такий музей серед країн ЄС створили у Литві, де , крім пам’ятників, представлені й інші атрибути, приміром, туристи мають змогу побачити вагон у якому окупанти відправляли мешканців країн Балтії до комуністичних концтаборів. Другим за величиною в Європі є парк радянської доби в Будапешті, де теж зібрали скульптури радянського періоду». Між іншим, наш вітчизняний , згаданий вище музей у доковідну епоху лише за півроку відвідало 40 тисяч туристів!
Порушникам закону:не доводьте ситуацію до точки кипіння!
Тепер про громади, де досі бовваніють незаконні комуністичні об’єкти. Отже, під дію Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» підлягають:
– у липні 2020 року з ініціативи міської влади у місті Карлівка БУЛО ВІДНОВЛЕНО демонтований у межах декомунізації в 2016 р. пам’ятник ПІДГОРНОМУ Миколі Вікторовичу (1903–1983). Радянський і компартійний діяч. Заступник міністра харчової промисловості УРСР (1939–1940, 1940–1946 рр.), перший секретар Харківського обкому КПУ (1950– 1953 рр.), перший секретар ЦК КПУ (1957–1961 рр.), секретар ЦК КПРС (1963–1965 рр.), голова президії Верховної Ради УРСР (з 1965 р.). Член Політбюро ЦК КПРС (з 1966 р.). Досудове розслідування здійснює Кобеляцька прокуратура ; голова ОДА Олег Синєгубов видав розпорядження про демонтаж, але ж терміни його виконання спливли, віз і нині там;
– у с. Вишневе Новооржицької селищної територіальної громади пам’ятник Куйбишеву Валеріяну Володимировичу, комуністичному діячеві, члену Політбюро ЦК ВКП(б) (1930–1935), члену Оргбюро ЦК ВКП (б) (1922–1923, 1934–1935), секретарю ЦК ВКП (б) (1922–1923), члену ЦК ВКП (б) (1923–1927);
– звучить абсурдно,але…На території санаторію «Сосновий бір» біля Зінькова та на території Полтавського обласного управління лісового і мисливського господарства ( неподалік села Лютенька та міста Гадяч) розташовані пам’ятники В.І.Леніну (псевдонім, справжнє прізвище Ульянов (1870– 1924) – особі, причетній до здійснення Жовтневого перевороту 1917 року, діяльності комуністичної партії та яка обіймала керівну посаду у вищих органах влади та управління СРСР (у 1923–1924 роках – Голова Ради Народних Комісарів СРСР). В.І.Ленін (Ульянов), який обіймав протягом 1917-1923 рр. найвищі державні та партійні посади, спочатку в Радянській Росії, а потім у СРСР та налаштував органи державної влади, насамперед ВЧК та революційні трибунали на жахливий червоний терор , зокрема взяття осіб і цілих груп населення у заручники, арешти та поміщення до концентраційних таборів. Головний лікар санаторію цілком серйозно у офіційній відповіді на ім’я голови УІНП Антона Дробовича запевнив, що бюст Лєніну є «рухомим пересувним експонатом» музею санаторію. І сміх, і гріх! А заступник облуправління лісового господарства Олексій Тенянко взагалі «вмив руки»: у «відписці» зазначив, мовляв, «до компетенції управління не належить вирішення питання». Іншими словами: відчепіться! А може, пан Тенянко там і пам’ятник Путіну поставить? А чому б і ні, адже той через сто років продовжив «дєло Лєніна», який є відповідальним за агресію більшовицької Росії до Української Народної Республіки;
– в’їзний знак у формі монументальної стели «Комсомольськ» на в’їзді до міста Горішні Плавні. Зазначено колишню, неіснуючу назву міста, що в період до набрання чинності декомунізаційного законодавства називалося на честь комуністичної молодіжної організації, підконтрольної КПРС.
– пам’ятник Карлу Марксу на території Полтавської спеціалізованої школи – інтернату спортивного профілю 1-3 ступенів Полтавської обласної ради (у віданні Департаменту освіти і науки Полтавської облдержадміністрації). Інтернет розташовано неподалік Гадяча. Вчення «марксизму» стало підґрунтям для утвердження комуністичних тоталітарних режимів на території України та інших країн Східної Європи. Активна меморіалізація одного із засновників комуністичної ідеологів Карла Маркса (зокрема, шляхом масового перейменування вулиць та встановлення пам’ятників були важливою складовою пропаганди ЦК КПРС комуністичного тоталітарного режиму;
– цілий сонм пам’ятників і меморіальних дошок досі є на території Коломацької громади біля Полтави. Голова громади пан Почечун вважає нормою збереження пам’ятних знаків болгарській комуні та болгарським комуністам…
Це ,на жаль, далеко не вичерпний перелік… Можна продовжувати…
Звертаюся до очільників ОТГ: будьмо цивілізованими людьми, не доводьмо ситуацію до точки кипіння, допоможімо поповнити фонди «Парку радянського періоду» якісними експонатами, подбаймо про демонтажну техніку, а державний музей профінансує спецтранспорт і пальне. Як зазначив у соціальній мережі Фейсбук начальник відділу комунікації Головного управління Національної поліції в Полтавській області Юрій Сулаєв: «Цілком погоджуюсь із позицією УІНП щодо якісного демонтажу й перевезення до філії Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі «Музей монументального мистецтва тоталітарної доби «Парк радянського періоду». Такий підхід вирішив би всі існуючі протиріччя між громадянами різних поколінь та не було б подібних «нічних пам’ятникопадів».
А я насамкінець прошу вважати цей блог публічним проханням-зверненням до правоохоронців – поліції і прокуратури. Вимагаю порушити кримінальні справи проти очільників Лубенської та Лохвицької громад.
Олег Пустовгар,
регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області
