Йосиф Сірка
Якщо хтось вживає слово „добре”, то має на увазі який добрий вчинок, якусь подію, від якої багато-хто матиме „добро” – здоровельне, фінансове, родинне і т.і..
Мене здивував вислів Надії Савченко „Мінські угоди – це добре”. Невже ж добро і вбивство такі близькі? Вже пару днів після заяви Савченко появилися новини про вбитих 7-х, а через два-три дні ще п’ятьох українських військових на Донбасі. Після цього було повідомлення, що від початку року від зброї терористів на українській території загинули 42 особи, але не було уточнено, скільки десяток було поранених, а скільки померло пізніше від поранень, які не увійшли до «статистики» вбитих від недозволеної російської зброї в руках бандитів.
Мінські «угоди» увійдуть в історію цивілізаційного процесу як «угоди», які ніколи не дотримувалися ані аґресором, ані його бандитськими боєвиками. Перша «угода» про припинення вогню була у січні 2016 р., друга перед Великоднем та тзв. травневими святами, але угода залишилася на папері, а за той час сотки вбитих та поранених з обох боків – українських солдат і російських та проросійських бойовиків.
Н.Савченко протягом майже двох років російського ув’язнення не мала змоги слідкувати за тзв. угодами та їхнім виконанням, але це в силах українських посадовців та військового командування. Чомусь бракує інформації скільки українців стало жертвами неконтрольованого порушення Мінських угод від першої появи цього терміну «Мінські угоди».
Мінські угоди згадуть не тільки європейські очільники, керманичи таких потуг як США, Китай та ін., але й представники ООН та Ради Безпеки. Дехто навіть готовий провести вибори на окупованій території. Вибори, які б нагадували тзв. «кримський референдум», який заперечив сам Путін своєю заявою перед камерою, мовляв, він особисто керував окупацією Криму. Іншими словами, Росія вже випробувала «референдум» після окупації, з таким же успіхом може провести і «вибори» на окупованій території.
Українські добровольці зуміли врятувати Україну від російської окупації і саме це геройство добровольчих батальонів довело перевагу над найманцями та окупантами прихованої реґулярної російської армії. Протягом двох років українцям чомусь накинули «угоду», яка ніколи не дотримувалася, але і досі не було плану Б – на зразок хорватського вирішення подібної проблеми. В Україні така акція була б значно простішою, бо армія «вигнала» б, не «етнічних ворогів держави», а найманців, бандитів та тзв. «добровольців», тобто – терористів, які «взяли відпустку» з російської армії, щоб воювати проти українців.
Страшні новини цього тижня, про десятки вбитих і поранених українських солдат на Донбасі змушують нас подумати над альтернативою «Угоді», яка не виконується вже майже два роки. В дійсності виглядає так, що ворог хоче щоденним вбивством позбавити Україну патріотів, а українські посадовці їм в цьому допомагають. Як інакше оцінювати факти, що в Україні вільно діють банки аґресора й окупанта, що російські фірми, пов’язані з російськими оборонними об’єктами та ФСБ “відповідають” за енергобезпеку українських національних об’єктів. Згідно з повідомленнями, Савелій Житомирський, партнер ФСБ, а зараз російський громадянин, власнить 6 фірм в Україні, які «дбають» про енергобезпеку України!
Окупант поширився не тільки на окупованій території – він без перешкод займається і вирубуванням (нищенням) карпатських лісів. Ґубернатор Закарпатської області Москаль загрозив оприлюднити імена осіб, які мають стосунок до вирубки лісів в Карпатах. Незрозумілим залишається: чому загрожувати, а чому боятися «російського ведмедя» в українських карпатах?
Вже на часі відійти від застарілого поширеного «принципу»: «маємо, що маємо» і перейти до також відомого: «як собі постелимо – так будемо спати»!
А наш «спокійний сон» починаєтьмя сьогодні з вирішення проблеми на нашій, а не на чужій землі. Проблеми українців не вирішить Кремль, бо він нас не визнає, Папа Римський не вирішить, бо він нашої історії не знає, та і сили не має, а ЄС, США, чи навіть ООН – не вирішать, бо це не їхні проблеми.
Революція Гідности довела, що українці здатні самі вирішувати свої проблеми. І саме тут нам потрібно підходити до вирішення своїх проблем творчо і безкомпромісно, а цим ми здобудемо не тільки підтримку «сильних світу сього», але й визнання цивілізованого світу і утвердження та право жити у сім’ї цивілізованих народів.
30.5.16 р.
